Мазепа - Богдан Сильвестрович Лепкий
10
"Моє серденько!
Бодай того Бог з душею розлучив, хто нас розлучає. Знав би я, як над ворогами помотатися, тільки ти мені руки зв'язала. Я з великою сердечною тоскницею жду від В. М. відомості, а в якім ділі, сама добре знаєш, тому вельми прошу, дай мені скорий отвіт на цеє моє писання, моє серденько".
11
"Моя сердечно кохана, наймиліша, найлюбезніша Мотронько!
Вперед смерті на себе сподівався, ніж такої в серцю вашому відміни. Спомни тільки на свої слова, спомни на свою присягу, спомни на свої рученьки, котрі мені не раз давала: що мене — хоч будеш за мною, хоч не будеш — до смерті любити обіцяла. Спомни, на остаток, любезну нашу бесіду, коли ти бувала у мене на покою. Нехай Бог неправдивого карає, а я, — хоч любиш, хоч не любиш мене, — до смерті кохати не перестану на злість моїм ворогам. Прошу і дуже, моє серденько, яким-небудь способом побачся зо мною: що маю з В. М. далі чинити. Бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, оконечну помсту учиню, а яку, сама побачиш.
Щасливіші мої письма, що в рученьках твоїх бувають, ніж мої бідні очі, що тебе не оглядають".
12
"Моя сердечно кохана Мотронько!
Поклін мій віддаю В. М., моє серденько, а при поклоні посилаю В. М. гостинця — книжечку і обручник діамантовий, прошу теє завдання прийняти, а мене в любові своїй невідмінно ховати, заки дасть Бог з ліпшим привітаю. За тим цілую уста коралові, ручки біленькі і всі принади [65] тільця біленького, моя любенько кохана".
--------------
Примітки:
[1] Фазан.
[2] Чорне море (латин.)
[3] Пергамент.
[4] Вислід війни сумнівний (латин.)
[5] На паль, на паль, довбнею бий, бий його в лоб довбнею, нехай не мучиться довго. Стелюсь до ніг вашій герцогській величності (пол.)
[6] Ходи сюди, ласкавий пане! (пол.)
[7] До послуг вашій герцогській величності (пол.)
[8] У вині істина (латин.)
[9] Золота середина (латин.)
[10] Рідне.
[11] Змій.
[12] Істерику.
[13] Печія.
[14] Клітки.
[15] Стійбище.
[16] Багаторічна квітка.
[17] Попадає у Сціллу, хто хоче уникнути Харібти (латин.)
[18] Нічого (нема) без причини (латин.)
[19] Перли є потоком сліз (латин.)
[20] Ансельм Беес де Боот (гол.)
[21] Не кожному вхід у Корінф (латин)
[22] Як не крутіть, але не варто нести ношу не по плечу (латин.)
[23] Скажи, що тут (латин.)
[24] В першому шлюбі (латин.)
[25] В другому шлюбі (латин.)
[26] Людина людині — вовк (латин.)
[27] Пантагрюель, король діпсодів, (відновлений) у своєму природному вигляді і т. д. (фр.)
[28] Лайдак (фр)
[29] Норфолк (англ.)
[30] Болейн, Баллен (англ.)
[31] Уолсі (англ.)
[32] Томас Мор (англ.)
[33] Кромвель (англ.)
[34] Кренмер (англ.)
[35] Для прикладу (латин.)
[36] Я сказав (латин.)
[37] Шановна панночка (чім.)
[38] Завжди те саме (латин.)
[39] Тітире, ти розтягнувся, відпочиваючи під сінню бука. Вергілій, Буколіки, І (латин.)
[40] "Червона трубка", дизентерія (нім.).
[41] Кори сімар. гр. 3. Настою гр. З опію в сиропі (латин.)
[42] Медична колегія (латин.)
[43] Відмінно (нім)
[44] Стріла Амура є небезпечною (латин.)
[45] Незрівняний ласун (нім.)
[46] Апетит приходить з їжею, пане (нім.)
[47] Ніхто не може знати всього (латин.)
[48] Міф.
[49] Темпераментна панночка (нім.)
[50] Довга хвиля (нім.)
[51] Богові дякувати (нім.)
[52] Сторч головою.
[53] Лови день (латин.)
[54] Матері-годувальниці школи (латин.)
[55] Комедію скінчено (іт.)
[56] Алкід Російський, Гіпомен Сарматський (латин.)
[57] Робить (той), кому (на тому) залежить (латин.)
[58] Хто мовчить, здається, погоджується (латин.)
[59] Безчинства.
[60] Почесті міняють характери (латин.)
[61] Тут Родос, тут і скачи (латин.)
[62] Війна всіх проти всіх (латин.)
[63] Лови день (латин.)
[64] Дарунок з нагоди від'їзду.
[65] В оригіналі: "члонки".
--— КІНЕЦЬ ---
Текст звірено з виданням: Богдан Лепкий. Мотря. Історична повість. — Київ — Лейпціг, 1926. ISBN 5-308-01407-8
Оригінальний текст взято з резервної копії е-бібліотеки:
http://web.archive.org/*hh_/books.ms.km.ua
У *.txt форматував Віталій Стопчанський
Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво"
www.chtyvo.org.ua
Богдан Лепкий
НЕ ВБИВАЙ
Історична повість
--------------------------------------
[Повiсть "Не вбивай" присвячена подiям, якi зумовили страту Кочубея та Iскри.]
Дорогому швагрові
Іванові Ліщинському
в Бориславі
У ЖОВКВІ
Відколи Жовква Жовквою, таких Великодніх свят, як 1707 року, вона не переживала.
Ще зимою з'їхав туди цар Петро з Меншиковим і з новим своїм канцлером, Гаврилом Івановичем Головкіним. З царем нахлинуло багато царських людей, боярів, прислуги та військових старшин.
Невеличкий город зароївся людьми, не було двора, де б не стояли москалі.
Жовківці тулилися по повітках і «маштарках», а були й такі, що лишали своє хазяйство та переїздили жити на село до родичів або до знайомих.
До царя часто-густо прибували пани польські, що ворожо ставилися до Карла і до нового польського короля Станіслава Лещинського і обстоювали за Августом, хоч він ще літом зрікся корони і 14 вересня підписав мир у Альтранштадті.
Відвідували царя у Жовкві навіть такі вельможі, як краківський каштелян Януш Вишневецький та мазовецький воєвода Хоментовський. Вони без великого почоту і кроку ступити не вміли, тому-то на час такої гостини у місті за жадні гроші зайвої квартири не знайшов би.
Були, щоправда, такі шинкарі та властителі гостиниць, що гарні гроші тоді заробляли, але загал терпів і молився до Бога, щоб раз увільнив їх від тих непрошених гостей.
Цар Петро бісився. Його союзник Август не витривав на становищу; Карло тріумфував.
