Щит і меч - Вадим Михайлович Кожевніков

А зараз прибув посланець з наказом РВА розжалувати капітана Ауфбаум у рядові.

Ауфбаум спитала скорботно, благально дивлячись на Вайса:

— Що ж ви мені порадите?

Вайс сказав холодно:

— Я хотів би про дещо спитати вас.

— О, будь ласка. Я вся до ваших послуг, — жалібно всміхнулася Ауфбаум. Губи в неї тремтіли.

Лишившись з капітаном РВА на самоті, Вайс спитав:

— Наскільки я з'ясував, ви діяли за прямими вказівками співробітника «штабу Валі» пана Гагена?

Ауфбаум тільки закивала у відповідь. Схвильована і приголомшена, вона ще ніяк не могла прийти до тями.

— Якщо це так і ви можете підтвердити все письмово, ваша провина полегшується.

— Я ладна написати цю ж мить усе, що ви мені скажете.

— Я вам нічого не кажу. Я вас тільки запитую: так це чи ні? Якщо так, будьте ласкаві логічно викласти все на папері.

— О, я так хвилююсь!

Але, незважаючи на свій стан, Ауфбаум дуже змістовно і мстиво написала донос на Гагена.

Ховаючи папір у кишеню кітеля, Вайс попередив капітана Ауфбаум:

— Вам готували найсуворіший вирок. Але ви справили на мене таке приємне враження, що я вирішив обмежитися суто попереджувальними заходами. При умові чи, вірніш, гарантії… Спитав: — Які я можу мати з вашого боку гарантії?

— О, я ж сказала: які вам завгодно! — Ауфбаум, віддано всміхаючись, підняла руки, щоб поправити волосся.

— Ну, це ви киньте! — обірвав її Вайс. Нахилився: — Ви мені дасте зараз письмове підтвердження того… — Йоганн на якусь мить задумався. — Припустімо, полковник Сорокін пропонував вам працювати на радянську розвідку…

— Цей кат на все здатний, на все! — палко запевнила Ауфбаум.

— Ну от і пишіть. Можете зовсім коротко.

І тільки коли Вайс. сховав другий папірець вслід за першим, Ауфбаум спитала:

— Але для чого це вам?

— Для того, — поважно заявив Вайс, — що, коли ви надалі надумаєтеся відмовити в якомусь моєму незначному проханні, це буде мені гарантією. — Звелів: — А тепер накажіть курсантці з попеченим обличчям зайти після вечері до мене в кімнату.

— Ну й смак у вас! — Підбадьорившись, Ауфбаум знову стала приязною господинею. — У нас є просто красунечки.

— Я не звик повторювати.

Понад годину Йоганн Вайс бесідував з дівчиною на кличку Штир. Під кінець вони вже розмовляли так: спершу вона шепотіла на вухо Вайсу, потім він їй.

Вайс не впізнав її через попечене обличчя, Але вона зразу впізнала його.

Це була Люся Єгорова із 48-ї ніколи. Колись піонервожата. Олександр Бєлов був у них у школі на вечорі й навіть танцював з нею.

Люся попала в полон, важко контужена під Смоленськом.

Вайс, розмовляючи з нею, бачив, що вона вся тремтить.

— Ну, заспокойтесь!

— Я спокійна, дуже спокійна. Просто я зраділа, що ви не негідник.

Про Ольгу вона нічого не могла повідомити й дуже здивувалася, Почувши, од Вайса, що Ольга старалася вигородити її, назвавши справжньою контрреволюціонеркою.

— Дивно, — протягом, здригаючись, сказала Люся. — Я з нею зовсім не розмовляла. Дуже дивно.

Перед тим як піти, спитала:

— Я жахлива потвора, правда ж?

Вайс сказав щиро:

— Ви по-справжньому красива людина.

— Не хочете образити. Ну й не треба! А мені свого обличчя не жаль. Хоч воно було й нічого собі. Часто мені казали, щоб я обов'язково знімалася в кіно. Ну, прощавайте…

Йоганн нахилився й, зворушений, поцілував її спотворену щоку.

Полковник РВА Сорокін пив чай у кімнаті Клари Ауфбаум. Побачивши Вайса, він встав і, кивнувши на Ауфбаум, мовив поблажливо:

— Ось, жалію Клару Федорівну за її переживання.

— Ну, досить! — перебив Вайс. Заявив офіційним тоном: — Розслідування по справі капітана Ауфбаум припиняю. Без наслідків. А ви, полковнику, підпишіть-но зараз наказ про призначення курсантки Штир заступником капітана Ауфбаум по школі і про присвоєння їй звання лейтенанта РВА. Виконання — не пізніш як за три дні.

— А що накажете з тими, екзекуційними?

— У табір!

Полковник клацнув каблуками, схилив голову з пофарбованим волоссям і вийшов з кімнати. Ауфбаум сказала манірно:

— Ви врятували мені життя. — І, не стримавшись, додала іронічно: — Одначе ви щедрі з дівками: чин, посада. За один візит!

— Ось що, капітане Ауфбаум! — сказав Вайс, дивлячись їй в перенісся. — Хочете продовжити своє існування? Навчіться мовчки виконувати мої накази, хто б їх вам не передав.

Розірвав марку. Віддав половину, другу сховав у верхню кишеню кітеля.

— Розумію, — сказала Ауфбаум.

— От, давно пора. І попереджую: контррозвідка абверу нічим не поступається гестапо в застосуванні енергійних засобів впливу.

— Виходить, я можу вважати себе…

— Так, будь ласка. Вважайте себе ким завгодно. Та коли третя особа дізнається, ким ви себе вважаєте, — і РВА, і гестапо, і абвер зроблять з вами так, як ви будете того заслуговувати.

Дальші розпорядження Вайса торкалися тільки канцелярських паперів.

Він зажадав, щоб його ознайомили з особовими справами курсанток, з наказами по школі, а також із звітами про дії агенток, засланих у радянський тил. Над цими матеріалами він просидів у канцелярії цілу ніч.

Публічні шахові турніри одноразової гри на багатьох дошках, що успішно проводять титуловані гросмейстери і екс-чемпіони світу, змагаючись з нетитулованими майстрами, які мріють про почесне звання в шаховій ієрархії, — предмет загального захоплення. Та й