Темний ліс - Лю Цисінь
Чжао Сінь: «Бейфан» TR317 викликає «Ваньнянь Куньпен» EM986! «Бейфан» TR317 викликає «Ваньнянь Куньпен» EM986!
Лі Вей: Це «Ваньнянь Куньпен» EM986. Нагадую вам, що обмін голосовими повідомленнями між кораблями під час ведення бою є порушенням бойового статуту.
Чжао Сінь: Лі Вей, це ти?! Це Чжао Сінь! Саме тебе я й шукав!
Лі Вей: Привіт! Я радий, що ти ще живий.
Чжао Сінь: Капітане, тут така справа. Я зрозумів дещо з того, що коїться. Хотів розіслати через систему управління всім кораблям, але моїх прав доступу для цього недостатньо. Допоможеш?
Лі Вей: Моїх також не вистачить. Та й системі зараз є що аналізувати, крім твоєї інформації. Навіть більш ніж достатньо. А що там у тебе?
Чжао Сінь: Я проаналізував зображення з поля бою у видимому спектрі світла…
Лі Вей: А хіба ти не працюєш із інформацією, отриманою від радіолокаторів?
Чжао Сінь: У цьому й проблема! Якщо проаналізувати видиме зображення й узяти до уваги швидкість, із якою вибухають кораблі… Знаєш, що відбувається насправді?
Лі Вей: Ну ж бо, ділися своїми результатами.
Чжао Сінь: Ти тільки не подумай, що я з глузду з'їхав. Ми ж давні друзі.
Лі Вей: О, так. Ти — холоднокровна тварюка, тож збожеволієш останнім у світі. То що там у тебе?
Чжао Сінь: То знай: це весь флот збожеволів! Ми стріляємо самі в себе!
Лі Вей: Що…
Чжао Сінь: «Безмежний кордон» вистрілив у «Юань-фан», той — у «Ревуна». «Ревун» відкрив вогонь по «Антарктиці», а та, своєю чергою…
Лі Вей: Ти таки поїхав дахом!
Чжао Сінь: І так далі: А атакує Б, Б перед руйнацією встигає вистрілити у В. В, отримавши пробоїну, поціляє у Г… Кожен підбитий корабель вважає своїм обов'язком перед знищенням поцілити в сусіда. Якесь божевілля, справжня естафета смерті!
Лі Вей: Яка зброя використовувалася?
Чжао Сінь: Точно не знаю. Я зміг отримати сяке-таке зображення снаряда зі знімків: невеличкий за розмірами й на диво швидкий. Летить навіть швидше за снаряди рейкової гармати. І зваж: до біса влучний — щоразу поціляє прямісінько в паливні баки.
Лі Вей: Надішли мені свої матеріали.
Чжао Сінь: Вислав. Там вихідні дані й векторний аналіз руху. Ти поглянь на це уважно!
Півхвилини Лі Вей вивчав отримані матеріали. За цей час ще 39 військових кораблів розлетілися на друзки.
Лі Вей: Я помітив і ще дещо цікаве. Це стосується швидкості.
Чжао Сінь: Швидкості чого?
Лі Вей: Швидкості того невеличкого снаряда, про який ти згадував. При вильоті з кожного корабля його швидкість була трохи нижчою, а потім він знову розганявся до сталих 30 км/с. Влучав у наступний корабель на повному ходу, вилітав до моменту вибуху з іншого боку трохи сповільнений. І знову прискорювався…
Чжао Сінь: І що з того?
Лі Вей: Ну, як на мене… Це трохи нагадує дії сил опору середовища.
Чжао Сінь: Опору? Ти про що взагалі?!
Лі Вей: Щоразу, коли цей снаряд пролітає крізь ціль, його швидкість трохи знижується.
Чжао Сінь: …Так, стоп. Що значить «цей снаряд» та «крізь ціль»… Ти хочеш мені сказати, що це — один-єдиний снаряд?
Лі Вей: Виглянь назовні — ще сто кораблів перетворилися на порох.
Ця розмова велася не сучасною говіркою, поширеною у флоті, а стандартною китайською ХХІ століття. З характеру розмови випливало, що обоє — з числа пробуджених. Загальна чисельність таких серед усіх військовослужбовців трьох флотів була вкрай незначною, й усі вони прокинулися зі стану гібернації ще дуже молодими. Проте й цього виявилося недостатньо, щоб залишатися відкритими до вивчення нового, мати не обмежений розум, як у сучасних людей, тож більшість із них займала невисокі посади у флоті. Але, як з'ясувалося згодом, переважна більшість офіцерів і рядових, які змогли найшвидше себе опанувати, впоратися з емоціями та приймати адекватні рішення під час того жахливого розгрому, були саме з пробуджених. Ці двоє офіцерів, навіть не маючи доступу до централізованих систем моніторингу поля бою, зробили правильні висновки із загальної картини.
Висновки Чжао Сіня й Лі Вея так і не стали надбанням загалу, проте й аналіз картини бою системою управління флоту вже рухався в правильному напрямку. Не отримавши від системи моніторингу жодного підтвердження щодо уявного флоту супротивника, система управління перемкнула всі потужності на глибинний аналіз інформації про події, що відбувалися безпосередньо на полі бою. Після обробки й співставлення безлічі даних і зображень система управління нарешті пересвідчилася в присутності Краплини серед кораблів флоту. На отриманому зображенні вона виднілася в усій своїй незмінній красі: ідеальна видовжена форма з яскравим колом світла в ділянці хвоста. Проте кожна наступна світлина демонструвала інше забарвлення й зображення на дзеркальній поверхні зонда: заграва від вогняних куль термоядерних вибухів швидко поступалася місцем потокам металевої магми, сліпуче біле світло змінювалося тьмяно-червоною сіткою прожилків. Здавалося, що це краплина крові яскраво горить у безмежжі космосу. Подальший аналіз дав чітке уявлення про траєкторію руху Краплини під час знищення кораблів.
Упродовж двох століть найкращі дослідники стратегії ведення військових дій у космосі переконували людство в тому, що Битва Судного дня стане епохальним змаганням, у якому зійдуться армади флотів трисоляріан і всього людства. Люди зустрінуться віч-на-віч із основними силами флоту трисоляріан, кожен корабель якого буде своєрідним бастіоном смерті й за розмірами не поступа-
тиметься невеличкому містові. Було написано чимало прогнозів стосовно смертоносного озброєння й тактики трисоляріан, і найбільше людство жахало можливе використання супротивником зброї зі снарядами, начиненими антиматерією. Побачити, як пострілом снаряда завбільшки як куля з рушниці анігілюється корабель зоряного класу — ось чого насправді побоювалися стратеги.
Але в реальності об'єднаний флот людства зустрівся на полі бою лише з крихітним зондом. І ця перша краплинка води, що вихлюпнулася з океану Трисоляриса, застосовувала найпримітивнішу тактику нападу з-поміж усіх відомих людству: таран.
Приблизно тринадцять хвилин після нападу Краплини знадобилося єдиній системі управління флоту, аби зрозуміти, що коїться. Зважаючи на складну обстановку й безлад на полі бою, це було не так вже й довго, але Краплина діяла значно швидше. У битвах на морі ХХ століття за першої звістки про появу на обрії ворожого флоту командування мало змогу зібрати офіцерів усіх кораблів на нараду. Але поле бою в космосі не дає таких привілеїв, і за 13 хвилин понад 600 військових кораблів знищила Краплина, що йшла на таран. Тільки тепер людство збагнуло, якими безглуздими були спроби опанувати науку ведення військових дій у космосі. А через замок софонів, накладений на розвиток фундаментальних наук,