Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

ДЖЕЙКОБ

— Бачу, без нас вам було зовсім нудно, — сказала Моллі, шкутильгаючи з гітарою Джона в руці.

Сем же попрямував праворуч і сів біля Джесс, якраз навпроти мене, підозріло уважно спостерігаючи за своєю супутницею. Вона підійшла до нас з Ерікою і, поставивши гітару на пісок, сперлася на неї. Напевно, думки Джона були надто зайняті Вікі, коли дозволив таке. Він навіть не спитав, що тут робить його гітара.

Моллі з посмішкою дивилася на мене зверху вниз, повністю ігноруючи погляд Еріки. Я скинув брову в німому питанні, і мимоволі всміхнувся. Ця білявка явно щось задумала, а виходячи з погляду Сема він або був у курсі, або ж здогадувався.

— Ви перебрали з алкоголем чи що? Моллі, ти якась дивна, — Вікі буквально озвучила мої думки вголос.

Але й відповідь дізналася лише вона. Подруга схилилася до неї й щось сказала на вухо. Хоч я сидів близько, та не настільки, щоб почути слова. Натомість реакція Вікі мене здивувала — вона широко усміхнулася і відвела погляд убік, так, щоб не дивитися на мене чи Джона.

— Швидше за все, наша Мо ще не відійшла від денної дози, — пожартувала Джесс, але засміявся лише Джеймс.

Обстановка ставала дедалі дивнішою. Майже ніхто нічого не розумів, переглядаючись між собою.

— Навіщо ти принесла гітару? — усе ж таки спитала Еріка.

— Гаразд, іди сідай уже, — перервав усіх Сем, поплескавши долонею по місцю біля себе.

За виразом обличчя друга я нічого не зрозумів, тому знову перевів погляд на Моллі, яка проігнорувала звернення до неї.

— Вирішила, що у вас, напевно, нудно, от і принесла гітару, — нарешті відповіла вона.

Через вчорашню витівку Джеймса атмосфера й так була трохи напруженою, зате він робив спроби все виправити. Як тільки ми прийшли, друг вибачився перед сусідками, але Джесс усе ж таки виписала йому смачний ляпас. Джеймс визнав, що заслужив, і це задало позитивний тон у подальшому спілкуванні.

Ми сиділи навколо вогнища так само, як і в попередні вечори, залишивши місце Сему й Моллі, навіть не сумніваючись, що вони помиряться. Мені було щиро шкода Джона, адже поряд із Вікі він усе ще помітно нервував. А його футболка на ній явно не додавала впевненості. Ну а я був на сьомому небі від щастя, маючи можливість провести черговий вечір з Ерікою.

І все, здавалося, йшло добре, поки не з'явилася Моллі й не почала занадто дивно поводитися. Поглядом вона буквально свердлила в мені дірку.

— Пиво будете? — спитав Джеймс.

Не чекаючи відповіді, він відкрив дві пляшки і роздав їх, принісши спочатку Моллі, а потім Сему.

— Виявляється, Джон, Сем та Джейк вміють грати на гітарі, — вона по черзі вказала на нас пляшкою, а потім надпила з неї.

— Джон сьогодні вдень грав мою улюблену пісню гурту The Shadows, — на підтвердження слів подруги, додала Вікі.

Щойно вона це сказала, Джеймс видав смішок, а Джон поперхнувся пивом. Окинувши поглядом своїх друзів, я зрозуміла, що дівчата все ще не знали, що ми й були тим гуртом.

Ще в перший день знайомства з Ерікою я здогадався, що вона гадки не мала хто я й мені це сподобалося. Така таємничість була запропонована батьком Сема, а потім підтримана нашим продюсером, який вважав, що це ще більше підігріє інтерес до дебютного альбому, вихід якого планувався на початок осені. Але коли Еріка зустріла мене як звичайного хлопця, я подумки послав плюс один у карму Волтера за ідею тримати наші особистості в секреті. Не знаю, чому мої друзі теж мовчали, але я не просив їх про це. Якимось чином ми всі вирішили залишитися інкогніто.

— Меткліфе, ти можеш собі уявити, Джонні навіть співав, — Джеймс із посмішкою штовхнув Джона ліктем убік.

В іншій ситуації я спитав би, чи сподобався Вікі вокал мого друга. Або, наприклад, запропонував ще раз заспівати. Я б точно підтримав розмову. Але дивна поведінка Моллі та гітара, яку вона досі не випускала з рук, не тільки привертали мою увагу, а й наштовхували на думку, що вона щось замишляє. Але що?

— Ти сядеш чи ні? — спитав Сем у Моллі й цього разу підвівся на ноги.

— Уф! Та йду я, йду, — відповіла вона, не повертаючись до мого друга, але з місця не зрушила.

Дивлячись на мене, Моллі махнула рукою, ніби просячи піднятися до неї. Я покосився на Еріку, але та лише знизала плечима. А я ще думав, що Сем дивний. Схоже, він мав гідну конкуренцію.

Як тільки я підвівся, Моллі передала мені гітару, а потім, притримавши за лікоть, нахилилася ближче.

— Улюблена пісня Еріки — «Кохай мене ніжно», Елвіса Преслі, — прошепотіла Моллі. — Сподіваюся, ти зрозумів, що треба робити.

Насамкінець вона підморгнула мені й пішла до Сема.

Я подивився вниз на Еріку, яка спостерігала за нами з дитячою цікавістю. У її очах кольору меду танцювали вогники від багаття, через що вони здавались ще яскравішими. Дивлячись на прекрасну дівчину поряд, я, нарешті, розгадав поведінку Моллі. Зміг зрозуміти, що вона хотіла зробити.

— Джейку! — гукнув Джеймс, свої басом зруйнувавши магію моменту. — А ти не хочеш зіграти нам і заспівати щось із репертуару The Shadows?