Постріл із глибин - Ерік Ларсон

748

Резолюція, 16 травня 1915 р.; Медичний коледж Раш, резолюція, 16 травня 1915 р.; Коледж стоматології, Університет Іллінойсу, резолюція, 11 травня 1915 р.; Генеральна асамблея штату Теннессі, резолюція: документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк; Cooper, «Vanity of Power», 33—34; Cummins, «Indiana’s Reaction», 13,15,17.

Хочу додати, що мені дуже приємно було читати резолюцію штату Луїзіана на тлі жорсткої політичної ситуації в Америці під час написання книги: «Така криза, що зараз панує у нашій країні, вимагає від наділених владою розсудливості, розважливості, стійкості та точності мислення».

«Волею Господа ця країна має такого лідера у Вудро Вільсоні... який разом зі своїми радниками вже продемонстрував стриманість та відважність і велику людяність, що відображує почуття його вірних громадян».

Резолюція, 20 травня 1915 р., Законодавчий орган Луїзіани, документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

749

німецька газета Neue Preussische Zeitung, 10 травня 1915 р., переклад, «Аналіз зарубіжної та німецької преси», скринька 2, колекція Бейлі/Райан.

750

Телеграма, Heer[нерозбірливо], New York, to Evening News, London, 8 травня 1915 p., документи Черчилля, CHAR 13/64.

751

Berg, «Wilson», 364; Link, «Wilson: Struggle», 382.

Редактор газети Освальд Ґаррісон Віллард у своїй автобіографії «Fighting Years» заявив, що саме він заронив ідею вислову «надто гордий, щоб битися» («too proud to fight») у думки президента. Хоч і ненавмисне. Він обговорював концепцію промови з Тамулті, особистим секретарем Вільсона, але й гадки не мав, що той передасть цю ідею Вільсонові. Villard, «Fighting Years», 256—57.

752

Berg, « Wilson», 364.

753

Wilson to Galt, 11 травня 1915 p., документи Вільсона.

754

Wilson to Galt, 12 травня 1915 р., документи Вільсона.

Вільсон розумів, що дипломатичні ноти протесту навряд чи дадуть якийсь ефект, але все одно вважав їх важливими. «Фактів ними не змінити, — писав він у листі до Ґалт від 8 серпня 1915 р., — як і планів чи цілей. Вони не приносять миттеєвих результатів. Але вони здатні заронити якісь думки, які можуть — навіть підсвідомо — змінити точку зору й започаткувати зустрічний потік. Принаймні я на це сподіваюсь, і це єдина надія для спантеличених англійців!»

755

Телеграма, William Jennings Bryan to German Foreign Office, via U. S. Amb. James Gerard, 13 травня 1915 p., «Міжнародні відносини», 394; Berg, «Wilson», 365—66.

756

Cummins, «Indiana’s Reaction», 24.

757

Wilson to Galt, не датовано, документи Вільсона. Вільсон писав: «Він і дійсно зрадник, хоча я, принаймні зараз, можу сказати це тільки Вам».

Дезиртирство Брайана прикро вразило Вільсона. У листі до Ґалт від 9 червня 1915 року він писав: «Відставка містера Брайана завдала мені чимало болю. Завжди прикро, коли розумна неупереджена людина, яку ти вважав другом та довіреною особою, відвертається від тебе й піднімає на тебе руку; важко ставитися до цього справедливо і не сприймати це як вияв лихих намірів».

На це Ґалт відповіла: «Ура! Старого Брайана більше немає!»

758

Starling, «Starling», 62.

759

Halpem, «Naval History», 306.

760

Bailey and Ryan, «Lusitania Disaster», 36.

761

Холл, протокол, 27 грудня 1915 р., різні документи «Лузитанії», документи Адміралтейства, ADM 137/1058, Національний архів Великої Британії.

762

New York Times, 9 вересня 1915 р.; «Список суден, потоплених U-88», скринька 2, колекція Бейлі/ Райан.

763

Cummins, « Indiana’s Reaction», 30.

764

«Щоденник капітана Хоупа», 5 листопада 1916 р., документи Адміралтейства, ADM 137/4169, Національний архів Великої Британії.

765

Scheer, «Germany’s High Sea Fleet», 194.

766

Там само.

767

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 141; Birnbaum, «Peace Moves», 277. Такман зауважує, що в плані Гольцендорффа (а він займає майже двісті сторінок) є навіть такі подробиці, як калорійність звичайного британського сніданку та відсоток вовни в тканині, з якої шиють спідниці англійські жінки. Кервер наводить інший приклад ілюзорного мислення, яке охопило німецький флот: адмірал Едуард фон Капелле 1 лютого 1917 року сказав: «З військової точки зору я вважаю, імовірність вступу Америки у війну на боці ворога нульова». Tuchman, «Zimmermann Telegram», 139; Koerver, «German Submarine Warfare», xxxiii.

768

Діалог, який я наводжу тут, подає Холл у розділі 25 своєї неопублікованої автобіографії «Draft D», документи Холла.

769

Там само; Boghardt, «Zimmermann Telegram», 106—107; Link, « Wilson: Campaigns», 343.

770

Hall, «Draft D», розд. 25, документи Холла.

771

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 151.

772

Boghardt, «Zimmermann Telegram», 78,101,105. Свою розповідь я мусив скоротити, бо про телеграму Циммермана можна написати откремий том, як і зробили деякі інші автори. Щоб дізнатися більше з цієї теми, спочатку прочитайте роботу Такмана — це варто зробити вже тільки заради його яскравого стилю. Найбільш сучасне дослідження цієї теми подані у Boghardt, «Zimmermann Telegram» (2012) та Gannon, «Inside Room 40» (2010).

773

Beesly, «Room 40», 223.

774

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 185.

775

Лансінг, особиста записка, 19 березня 1917 р., документи Лансінга.

776

Там само, 20 березня 1917 р.

777

Link, «Wilson: Campaigns», 421.

778

Sullivan, «Our Time», 272—73.

779

New York Times, 3 квітня 1917 р. — у цьому номері на першій шпальті вийшов повний текст промови Вільсона. Також див. Link, « Wilson: Campaigns», 422—26.

780

New York Times, 3 квітня 1917 р.

781

Churchill, «World Crisis», 682—83. Леді Еліс Томпсон — вона жила на початку XX століття і вела щоденник — була невисокої думки про США через їх утримання від війни. Двадцять сьомого лютого 1917 року, після потоплення лайнера «Кунард» «Лаконія», вона записала: «Мерзенний президент США, можливо, таки отримає “пенделя”, який підштовхне його, щоб помітити це нове німецьке безчинство. Він і досі вдає, що “обдумує ситуацію”...» Після ще одного потопленого судна, 24 березня 1917 року, вона пише: «Підозрюю, що Вільсон напише ще одну ноту!!! І цей черговий варварський учинок зникне в забутті. Вони — нація людей, що багато говорять, але мало роблять, — і хай їм грець». Щоденники леді Еліс Томпсон, т. 2 та 3, № 15282, Імперський воєнний музей.

782

Frost, «German Submarine Warfare», 5.

783

Sims, « Victory