Постріл із глибин - Ерік Ларсон
364
Cooper, «Walter Hines Page», 306.
365
Усі відомості для цього розділу взято з військового журналу Швіґера.
366
Свідчення, Джон Льюїс, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 598.
367
Morton, «Long Wake», 101.
368
Washington Times, 3 травня 1915 p.
369
Лист, Grace French to Prichard, 10 вересня 1915 p., документи Прічард.
370
Меню, SAS/33D/2/13b, Мерсісайд.
371
Усю інформацію взято з архіву «Кунард», D42/B4/45: Протокол, 18 лютого 1915 р.; 10 березня 1915 р.; 21 квітня 1915 р.; 5 травня 1915 р.
372
Лист, Michael Вуте to William Jennings Bryan. 8 червня 1915 p., документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.
373
Harold Smethurst, «Hand-Written Account», DX/2085, Мерсісайд.
374
S. Smith, «Theodate Pope Riddle», розд. 1, с. 3.
375
Katz, «Dearest», 20.
376
Там само, 19.
377
Там само, 22.
378
Mitchell, «Fat and Blood», 42.
379
Mitchell, «Wearand Tear», 47.
380
Katz, «Dearest», 22.
381
Knight, «Allthe Facts», 277.
382
Там само.
383
Там само, 259. Своєю книгою Ґілман зменшила популярність Мітчелла, проте це не завадило Вудро Вільсону невдовзі після його перемоги на виборах у 1912 році пройти огляд у клініці Мітчелла. Десять років Вільсон страждав від невеликих крововиливів та інших проблем, пов’язаних із порушеннями кровообігу в мозку, яке йому так і не діагностували. У 1906 році на посаді президента Принстону в нього відмовило ліве око. Доктор Мітчелл прогнозував, що Вільсон не доживе до кінця свого першого президентського терміну. Він рекомендував відпочинок, фізичні вправи та здорове харчування, а також звести рівень стресу до мінімуму. Link, «Dr. Graysons Predicament», 488—89.
384
S. Smith, «Theodate Pope Riddle», розд. 5, с. 1.
385
Там само.
386
Там само.
387
Там само.
388
Лист, Pope to Ada Brooks Pope, 28 червня 1915 p., документи Ріддл.
389
Mackworth, «This Was Му World», 242.
390
Там само, 241—42.
391
Лист, Grace French to Mrs. Prichard, 12 листопада 1915 p., документи Прічард.
392
Лист, Grace French to Mrs. Prichard, 20 листопада 1915 p., документи Прічард. Майк Пуар’є стверджує, що ця жінка була ірландкою.
393
Лист, Olive North to Mrs. Prichard, 11 вересня 1915 p., документи Прічард.
394
Там само.
395
Лист, Gertrude Adams to Mrs. Prichard, не датований, документи Прічард.
396
Ramsay, « Lusitania», 50.
397
Швіґер, військовий журнал.
398
Уночі швидкісний корабель без ходових вогнів можна було помітити за білою хвилею, що здіймалася біля носа корабля. Це становило особливо серйозну проблему у водах, де багато світних морських організмів. Деякі моряки субмарин розповідають про побожне відчуття, яке охоплювало їх, коли вони бачили хвилю на носі есмінця, незважаючи на те що есмінці становили для них найбільшу загрозу. Один з матросів назвав це видовище «милим». Командир субмарини Георг фон Трапп писав, що в такі моменти здавалося, наче в есмінця «відросли білі вуса»: Von Trapp, «То the Last Salute», 75; Neureuther and Bergen, « U-Boat Stories», 112,199.
399
Переклад записок, Amo Spindler, Der Handelskrieg mit U-Booten, скринька 2, колекція Бейлі/ Райан; Preston, «Lusitania», 165; Richard Wagner, «Lusitania’s Last Voyage», журнал, весна 2005 p., www.beyondships.com/files/hLU-SITANIAarticler.pdf, 3.
400
«U-58: Допит тих, хто вижив», документи Адміралтейства, ADM 137/4126, Національний архів Великої Британії, 5.
401
Звіт про допит тих, хто вижив на UB-109, документи Адміралтейства, ADM 137/4126, Національний архів Великої Британії, 7.
402
Швіґер, військовий журнал.
403
«Рятує 15 пасажирів “Лузитанії” і пише дружині зі шлюпки», стаття з невідомого джерела, Історичне товариство, Нью-Йорк.
404
Лист, Huston to «Ruth», 1 травня 1915 p., Kalafus et al, «Lest We Forget».
405
«Розповідь місіс Дж. Мак-Фаркуар», документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.
406
Lauriat, «Last Voyage», 69.
407
Розповідь Коннер, цитовано в Kalafus et al., «Lest We Forget».
408
Телеграма, Admiralty to C.-in-C. Devonport, 4 травня 1915 p., а також телеграма Stockton to Admiralty, 5 травня 1915 p.; обидві зберігаються у «Внутрішні води: робочі телеграми», 1—5 травня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM 137/112, Національний архів Великої Британії.
409
Телеграма, Admiralty to C.-in-C., 4 травня 1915 р., телеграма, Naval Center Devonport to Admiralty, 4 травня 1915 p., телеграма, Stockton to Admiralty, 5 травня 1915 p., телеграма, Orion (via Pembroke) to Admiralty, 5 травня 1915 p., а також телеграма, C.-in-C. Home Fleet to Admiralty, 5 травня 1915 p.; усі зберігаються у «Внутрішні води: робочі телеграми», 1—5 травня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM 137/112, Національний архів Великої Британії.
410
Папка «Subs», 2 травня 1915 р., 10:30 ранку, а також 3 травня 2:30 ранку, документи Адміралтейства, ADM 137/4101, Національний архів Великої Британії; New York Times, З травня 1915 р.
411
Папка «Subs», 4 травня 1915 р., 3:32 ранку, документи Адміралтейства, ADM 137/4101, Національний архів Великої Британії.
412
Швіґер, військовий журнал.
413
Marder, «From the Dreadnought», 266. Навіть розклад дня в них був абсолютно різний. Фішер найкраще працював рано-вранці, з 4 години ранку до сніданку; він також рано лягав спати — о 9 вечора. Черчилль же починав працювати о 8 ранку, ще лежачи в ліжку, — і працював до першої ночі. Контр-адмірал сер Дуглас Браунріїт згадував: «Він являв собою цікаве видовище: вмощувався сидячи на великому ліжку, на якому були розкидані червоні та інших кольорів коробки для паперів, а коло його ніг сидів стенографіст. Сам містер Черчилль тримав у роті величезну [сигару] «Корона», на столику коло ліжка — склянку теплої води, а на колінах — записник!» (267).
414
Його енергійність та працездатність» — «Лорд Фішер і містер Черчилль», Холл 3/5, документи Холла.
Вайолет Асквіт, дочка прем’єр-міністра Герберта Асквіта, уважно спостерігала за подіями свого часу та людьми, які оточували
