Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося - Тара Шустер
Розлучення моїх батьків, виснажених сварками мами й тата, розділили мене і сестру. Авжеж, ти все правильно прочитала: вони поділили дітей, як у тій романтичній комедії «Пастка для батьків» (тільки без веселих розіграшів, підспівувань чи нереалістичного благословенного примирення наприкінці). Діана залишилася з мамою, а я переїхала жити з татом. Так відпало безліч проблем, так моїм батькам не доводилося би бачитись чи розмовляти. Ніхто ніколи не запитав мене й сестру, чи нас таке влаштовує. СПОЙЛЕР: НАС НЕ ВЛАШТОВУВАЛО. Ми були розгнівані, розгублені й збіса засмучені, що не зможемо часто бачитися. Батьки не переймалися тим, як ми з сестрою будемо підтримувати стосунки. Вони взагалі нічим не переймалися.
Мої стосунки з мамою, що й так завжди були напружені, дуже швидко псувалися. Протягом усього мого дитинства вона була постійним джерелом критики, але зараз, коли я опинилася поза межами її дому, вона взяла за звичку залишати мені голосові повідомлення, які розвіяли останні сумніви щодо її думки про мене. «Привіт, Таро, це твоя мама. Ти патологічна брехуха, а ще жадібна, і тільки про гроші й думаєш. Передзвони, коли зможеш. Люблю тебе». Повідомлення видалено. «Привіт, Таро, ти погана і злостива людина, точнісінько, як твій батько-негідник, і я не дозволю тобі бачитися з сестрою, бо ти занапастиш її, аж поки ми спершу разом сходимо на педикюр. Подзвони мені, коли захочеш піти в салон». Повідомлення видалено. Ось що тобі ще варто знати: тато був єдиний надійний член сім’ї. Тож я його не осуджувала, хоча й боялася, що в накуреному стані він не зможе мене врятувати від різноманітних катастроф, які, як я вважала, чигають на мене на кожному кроці.
Поки тато курив багато трави, щоб утекти зі своєї реальності, я полірувала мозолі на дупі, навчаючись у старших класах, щоб рано чи пізно втекти з моєї. Мені хотілось виїхати з Лос-Анджелеса. Хотілося чимдалі від родини. Мріяла знайти порятунок в університеті. У новому місці, з новими друзями та новими дорослими, які вміють підтримати (мудрі викладачі, що напевне мені трапляться). Я знайду порятунок, і тоді це таке-сумне-аж-смішно-але-не-таке-вже-й-смішне-як-жахливе дитинство залишиться позаду.
Я зробила ставку на Браунський університет, що насамперед вабив мене своєю географічною віддаленістю від Лос-Анджелеса, а також серед вступних іспитів не мав математики. Завжди ненавиділа математику. Я знала, що у Браунський університет вступити непросто, тож, згідно з порадами мого героя Jay-Z, зосередилася на тому, щоб перемогти — у старшій школі. Я працювала день і ніч на свої оцінки. Пішла на заняття, що дають змогу заробити кредитні бали для вишу, брала участь у всіх позакласних заходах, робила все можливе під гаслом «Хочу вступити в хороший університет», але також і прикрасила цей імідж печаткою чваньковитості. Була знаменитістю шкільного театру. Писала сценарії для шкільних свят. Під час обідньої перерви формувала шкільний літературний журнал, модерувала дискусію про нові правила поведінки в школі або розпалювала революційні настрої, заснувавши рух протесту за повернення кока-коли до шкільної їдальні після того, як чиясь мама-веганка переконала дирекцію, що солодкі газовані напої — нині основне джерело зла. Я товаришувала з учителями. Ходила до них додому вечеряти. Ніхто з дорослих мене до цього не силував. Правду кажучи, навіть не пригадую, щоб тато колись просив показати йому оцінки. Я просто відчувала, що мушу це все робити просто зараз, бо інакше не виживу.
Те, що тато курив удома, було мені наче колька в боці, тож попросила поради в шкільної вчительки з предмета «Людський розвиток». Обов’язки місіс Келлі полягали в тому, щоб бути провідником для наших піддатливих дитячих умів на шляху до цілком розвинених умів дорослих. По суті, це були уроки сексуального виховання разом із груповою терапією: вона, скажімо, радила нам користуватися презервативами, а клас скаржився, що Меделін Бек найгірша сучка в школі. Я пояснила свою ситуацію: тато весь час курив траву вдома, а мені від того неприємно. Не тільки тому, що через це я переживала за власну безпеку, а й тому, що просто не могла спостерігати, як тато поводиться під її впливом. Повторюю: Moulin Rouge — це лише непогане кіно, і мені набридло вкотре чути про його геніальність. Місіс Келлі розсміялася. «Впевнена, що він навіть не знає, що ти знаєш». Он воно як, — подумала я собі, — може, це просто непорозуміння? Може, тато просто вважає, що я надто юна, щоб зрозуміти, що відбувається??? «Достатньо буде сказати йому про те, що тобі неприємно. Він поставиться з повагою».
Якось удома, тримаючи пораду Місіс Келлі в голові, закінчивши домашнє завдання, я зайшла у вітальню й застала тата за переглядом вечірніх новин. Він вимкнув телевізор і запитав, що мене непокоїть. «Гмм. Ну, важко про це говорити, але для мене це важливо. Тату, я люблю тебе, але коли ти куриш траву вдома, мені від того неприємно. Може, ти б постарався курити менше? Або поза домом? Або просто, коли мене нема?» МИЛИЙ БОЖЕ, кожне слово давалося так важко, ніби я несла величезний валун під гору. Складно ступити крок і балансувати. Поки чекала на його реакцію, у мене в грудях наростала напруга від передчуття. Нарешті він глянув мені в очі й відповів: «Таро, не змушуй мене обирати між марихуаною й тобою».
Це, власне, і був той момент, коли я твердо вирішила почати курити. До біса, подумала я. Чого б не спробувати траву? Якщо вона допомагала татові, то, може, й мені зарадить? І буде так просто! Я припустила, що десь удома має бути безкоштовний і немалий запас. Підійшла до татової шафи, відкрила маленьку дерев’яну скриньку на золотих завісах і знайшла сховок сушених трав у вакуумних упакуваннях та етикетками з назвами на зразок OG Kush та Purple Haze. Поцупила, скільки хотіла. Не думаю, що він би помітив, якби його здоровенний резерв зменшився на якусь дрібочку канабісу.
Моя перша спроба стала справжнім відкриттям! Сидячи на самоті у своїй кімнаті, я тримала біля вуст дешеву скляну люльку і спостерігала, як дим струменіє з рота. Це звільнило мій розум і полегшило тривоги. Слухала Beastie Boys на повторі. Вдихала траву і видихала свої переживання про університет, страх навислої катастрофи, смуток, пов’язаний із родиною. Тепер я могла слухати голосові повідомлення від мами й реготати. «Привіт, Таро. Ти брехуха, тож потребуєш допомоги психіатра, бо хвора, як і твій батько. Передзвони, як зможеш. Це мама». ХА. Як смішно! Типу, не дуже МАМСЬКЕ повідомлення. ХАХАХА. Трава дала мені змогу висміювати те, що насправді було зовсім
