Енеїда - Іван Котляревський

і матері прикметний, І батько дуже з ним дружив. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок; І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь, був Турн царьок. 25 Пан Турн щось дуже підсипався Царя Латина до дочки, Як з нею був, то виправлявся І піднімавсь на каблучки. Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата, Уже нашили рушників І всяких всячин напридбали, Які на сватанні давали, Все сподівались старостів. 26 Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє; Що буде, ти того не знаєш, Утратиш, може, і своє. Не розглядівши, кажуть, броду, Не лізь прожогом перший в воду, Бо щоб не насмішив людей. І перше в волок подивися, Тогді і рибою хвалися; Бо будеш йолоп, дуралей. 27 Як пахло сватанням в Латина І ждали тілько четверга, Аж тут Анхизова дитина Припленталась на берега Зо всім своїм троянським плем'ям. Еней не марно тратив врем'я, По-молодецьку закурив: Горілку, пиво, мед і брагу Поставивши перед ватагу, Для збору в труби засурмив. 28 Троянство, знаєш, все голодне Сипнуло ристю на той клик; Як галич в врем'я непогодне, Всі підняли великий крик. Сивушки зараз ковтонули По ківшику, і не здригнули, І докосились до потрав. Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав. 29 Вбирали січену капусту, Шатковану, і огірки (Хоть се було в час м'ясопусту), Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху — Як не було — поїли з маху І всі строщили сухарі, Що не було, все поз'їдали, Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі. 30 Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку, Розщедривсь, як бува у нас, Хотів посліднім поділитись, Щоб до кінця уже напитись, І добре цівкою смикнув; За ним і вся його голота Тягла, поки була охота, Що деякий і хвіст надув. 31 Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, боклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки. Троянці з хмелю просипались, Скучали, що не похмелялись; Пішли, щоб землю озирать, Де їм показано селитись, Жить, будоватися, женитись, І щоб латинців розпізнать. 32 Ходили там чи не ходили, Як ось вернулись і назад І чепухи нагородили, Що пан Еней не був і рад. Сказали: "Люди тут бормочуть, Язиком дивним нам сокочуть, І ми їх мови не втнемо; Слова свої на ус кончають, Як ми що кажем їм — не знають, Між ними ми пропадемо". 33 Еней тут зараз взяв догадку, Велів побігти до дяків, Купить Піярськую граматку, Полуставців, октоїхів; І всіх зачав сам мордовати, Поверху, по словам складати Латинську тму, мну, здо, тло: Троянське плем'я все засіло Коло книжок, що аж потіло, І по-латинському гуло. 34 Еней від них не одступався, Тройчаткою всіх приганяв; І хто хоть трохи ліновався, Тому субітки і давав. За тиждень так лацину взнали, Що вже з Енеєм розмовляли І говорили все на ус: Енея звали Енеусом, Уже не паном — домінусом, Себе ж то звали — троянус. 35 Еней троянців похваливши, Що так лацину поняли, Сивушки в кубочки наливши, І могорич всі запили. Потім з десяток щомудрійших, В лацині щонайрозумнійших, З ватаги вибравши якраз, Послав послами до Латина Од імени свого і чина, А з чим послав, то дав приказ. 36 Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать І з хлібом, з сіллю і з другими Подарками предорогими, Щоб познакомитись з царем; І як доб'ється панськой ласки Еней-сподар і князь троянський, То прийде сам в царський терем. 37 Латину тілько що сказали, Що од Енея єсть посли, І з хлібом, з сіллю причвалали, Та і подарки принесли, Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться, Як тут Латин і закричав: "Впусти! я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь. От на ловця звір наскакав!" 38 Велів тут зараз прибирати Світлиці, сіни, двір мести; Клечання по двору сажати, Шпалерів разних нанести І вибивать царськую хату; Либонь, покликав і Амату, Щоб і вона дала совіт, Як лучше, краще прибирати, Де, як коврами застилати І підбирать до цвіту цвіт. 39 Послав гінця до богомаза, Щоб мальовання накупить, І также розного припаса, Щоб що було і їсть і пить. Вродилось реньске з курдимоном І пиво чорнеє з лимоном , Сивушки же трохи не з спуст; Де не взялись воли, телята, Барана, вівці, поросята; Латин прибравсь, мов на запуст. 40 Ось привезли і мальовання Роботи первійших майстрів, Царя Гороха пановання, Патрети всіх багатирів: Як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору; Чернець Мамая як побив; Як Муромець Ілля гуляє, Як б'є половців, проганяє, — Як Переяслів боронив; 41 Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив; Як Соловей-харциз женився, Як в Польщі Желізняк ходив. Патрет був француза Картуша, Против його стояв Гаркуша, А Ванька-каїн впереді. І всяких всячин накупили, Всі стіни ними обліпили; Латин дививсь їх красоті! 42 Латин, так дома спорядивши, Кругом все в хатах оглядав, Світелки, сіни обходивши, Собі убори добирав: Плащем з клейонки обвернувся, Циновим гудзем застебнувся, На голову взяв капелюх; Набув на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові, Надувсь, мов на огні лопух. 43 Латин як цар в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож, Которі всі були в параді, Надувся всякий з них, як йорж. Царя на дзиглик посадили, А сами мовчки одступили Від покуття аж до дверей. Цариця ж сіла на ослоні, В єдимашковому шушоні, В кораблику із соболей. 44 Дочка Лавися-чепуруха В німецькім фуркальці була, Вертілась, як в окропі муха, В верцадло очі все п'яла. Од дзиглика ж царя Латина Скрізь прослана була ряднина До самой хвіртки і воріт; Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт. 45 Послів ввели к царю з пихою , Як водилося у латин; Несли подарки пред собою: Пиріг завдовжки із аршин, І соли кримки і бахмутки, Лахміття розного три жмутки, Еней Латину що прислав. Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав: 46 "Енеус ностер магнус панус І славний троянорум князь, Шмигляв по морю, як циганус, Ад те, о рекс! прислав нунк нас. Рогамус, доміне Латине, Нехай наш капут не загине. Пермітте жить в землі своєй, Хоть за пекунії, хоть гратіс, Ми дяковати будем сатіс Бенефіценції твоєй. 47 О, рекс! будь нашим меценатом, І ласкам туам покажи, Енеусу зробися братом, О оптіме! не одкажи; Енеус прінцепс єсть моторний, Формозу с, гарний і проворний, Побачиш сам інноміне! Вели акціпере подарки З ласкавим видом і без сварки, Що прислані через мене: 48 Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, Літа під облака небесні, До місяця і де зоря; Но можна стіл ним застилати, І перед ліжком простилати, І тарадайку закривать. Царівні буде він в пригоду, І то найбільш для того году, Як замуж прийдеться давать. 49 Ось скатерть шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай якої страви, То всякі вродяться потрави, Які на світі тілько єсть: Пивце, винце, медок, горілка, Рушник, ніж, ложка і тарілка. Цариці мусим сю піднесть. 50 А се сап'янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів, Про те Еней зна молодець; Сю вещ, як рідку і старинну, Підносимо царю Латину, З поклоном низьким, на ралець". 51 Царице, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались їм подарки, Насилу обійшлось без сварки; Як ось Латин сказав послам: "Скажіте вашому Енею, Латин із цілою сім'єю, Крий боже, як всі ради вам. 52 І вся моя маєтность рада, Що бог вас навернув сюди; Мні мила ваша вся громада, Я не пущу вас нікуди; Прошу Енею покланятись І хліба-солі не цуратись, Кусок остатній розділю. Дочка у мене одиначка, Хазяйка добра, пряха, швачка, То може і в рідню вступлю". 53 І зараз попросив до столу Латин Енеєвих бояр, Пили