Невинність в розплату - Кіра Шарм
Я не знаю, чого хочу. Він як прірва. Страшний і до нестями привабливий. Прірва, в яку я зірвуся. Уже зриваюся, навіть просто сидячи від нього навпроти.
Здається, все повітря навколо нас згущується. Скручується в дзвінку спіраль. І спалахує. На пальцях. На губах. На грудях. Скрізь, куди він торкається своїм чорним, пронизливим поглядом.
- Я не кваплю тебе, дівчинко, - сама не розумію, як ми залишаємося на якусь мить самі.
Хоча... Крім нього я й так нікого не помічала. Він немов усіх витіснив. Виштовхав із кімнати. Зі світу.
Проводить кісточками пальців по щоці, і я, як кішка, готова тягнутися і тягнутися за цими руками. Ноги ватяні. Ледве дихаю.
- Але не хотів би, щоб ти затягувала з відповіддю.
Знову веде по губах. Спалахом. Новим клеймом.
Час прощатися. Сніданок закінчено. Усі повертаються. Проводжають гостя. І тільки я. Ніяк. Не можу. Зрушити з місця.
- Марі, - гуркоче батько, повертаючись і вмощуючись навпроти. - Може, поясниш, що з тобою таке відбувається останнім часом?
Здається, навіть Алекса помітила, попри власні переживання.
- Нічого. Усе гаразд, - повторюю те, що вже стало звичним. - Просто хвилююся. Не щодня сестра виходить заміж і їде з дому.
І не щодня розумієш, що закохана в чужого нареченого, - додаю подумки, стискаючи виделку так, що біліють пальці.
Утім, хіба це кохання?
Дикість якась. Дурман. Тяжіння. Або просто його шалена енергія, яка так сильно лупить по всіх нервових закінченнях, що я просто не можу чинити опір!
Ні.
Я не повинна про це думати!
При одній думці про те, щоб стати другою дружиною викручує шлунок нервовим спазмом.
Зрештою, це буде сім'я моєї сестри!
І Алекса... Вона ж навіжена. У неї завжди так. Усе на максимум. А потім перегорає, як лампочка.
Може, батько й має рацію.
Мине її юнацька закоханість. І вона ще буде щаслива зі свої Багіровим, а про Сергія й думати забуде!
А я...
Я не стану їй заважати. Плутатися під ногами... Другою...
Мені треба просто забути. Просто скинути цю божевільну ману!
____________________--
