Жлобологія - Густав Водічка
Будь-який, та навіть порнографічний у своїх роботах художник — потрібніший, ніж український політик. У світі від українського політика відмовляться усі, а професіонал порнохудожник комусь та й знадобитися.
Я вважаю, що всі, хто причетний до влади в сучасній Україні, мають бути покарані і повинні понести як не політичну, то кримінальну відповідальність, і якщо навіть не дійде до суду, то їх осудять їхні ж діти. Чи це станеться в історії, чи в мистецтві — немає значення, але те, що зараз творить український політикум, — злочин.
Так, я ненавиджу політиків, як і інші форми масової культури: футбол, кінематограф. Але не політики найгірші. Ще гірші ті, хто їх терпить, хто надає цим людям право на поширення порнографії власного виробництва. Людина, яка пише слово «професор» з двома «ф» і висуває себе на пост президента, абсолютно упевнена у своїй правоті. І цей чоловік не винен в тому, що він такий. Це провина суспільства, яке підтримує такого політика, а не вказує одразу ж на двері.
Я вважаю за краще з таких історій сміятися або ігнорувати їх, але в жодному разі не критикувати. Бо тоді жлоби отримують можливість дати відповідь і їхнє життя або існування стає осмисленим. Моє завдання як художника — бути максимально аполітичним, не створюючи подібних прецедентів.
Жлоб —
це людина, у якої немає Проекту. Яка у житті керується своїми емоціями. За відсутності інтелектуального проекту, що регулює і скеровує її життєдіяльність, людині постійно потрібне емоційне підживлення, і оскільки вона боїться загубитися або залишитися непоміченою, то перебуває в перманентному стані агресії до всього світу.
Жлоби — це люди, які навіть якщо не впевнені у силі власного інтелекту, схильні впливати на оточення за допомогою грубої сили або емоційного тиску (для цього їм не потрібно входити в систему інтелектуальних взаємозв’язків).
Жлоб глибоко впевнений, що емоційний тиск на оточення може щось змінити на його користь. Він і не думає, що навіть коли так станеться, то триватиме це недовго. У жлоба є бажання, проте величезна відстань розділяє бажане і дійсне. Він же не знає, як досягти того, чого він хоче.
Жлоб — це раб. Кожна цивілізована нація повинна мати своїх рабів. І жлоб — людина, яка ніколи не створить свого проекту. Це обслуга. Людина без майбутнього. Біомаса, яка покірно підкоряється такому ж жлобу, що має владу.
Жлоб — це людина, яка говорить: «Ти повинен!» Ніхто у цьому світі не має права говорити комусь «Ти повинен». Навіть у складних стосунках батьки-діти або вчитель-учень — є багато інших формул спілкування. І заохоченням до дії може бути звернення: «Тобі це знадобиться, тому що...», але не «Ти повинен!»
Найбільші жлоби у світі — це Сталін, Пол Пот і ті політики, які вважають, що вони мають право сказати кожному (хто б він не був), а іноді народам: «Ти повинен! Ви повинні»!
Жлоб у владі лояльний до тих, хто сильніший за нього, і знищує тих, хто опинився нижче за рівнем значущості. Це і є закон життєдіяльності жлоба.
Моральна функція жлобства — не лише себе прославити, але і коштом цього підвищення когось принизити. Це, як правило, діє і на рівні побутового жлобства. Але побутове жлобство ми зараз не розглядаємо, бо воно є радше наслідком жлобства політичного і за своєю суттю явищем природнішим. Це все одно що лева або тигра, який заважає газелі пастися або ростити дитинчат, вважати жлобом у ставленні до неї.
Емоції — антиемоції
Жлобство — річ гіперемоційна. У слов’янських народів емоційна домінанта, що наявна в усіх сферах людської діяльності, особливо помітна. І водночас я є прибічником антиемоційної системи взаємостосунків — зобов’язань і контрактів. Чітко побудований контракт, де всі сторони розуміють свою відповідальність, пайову участь і власну вигоду, виключає емоційність. У цьому полягає привабливість цивілізованої демократії, де все будується за контрактним принципом. Проте я аж ніяк не виключаю емоційність зі сфери мистецтва. Будь-які емоції, перетворені на культуру — це благо.
Тридцять років у Парижі — рік в Україні
Перше, що впадає у вічі після повернення в Україну, — це неймовірна пасивність людей. Бони нічого не роблять. Бони бігають, метушаться, створюють видимість діяльності, але при цьому нічого істотного не створюють.
Проте попри цю «активну пасивність» в них є якась дика впертість. Найбезглуздіша ідея може «додовбуватися» до кінця — за повної відсутності її доцільності. Ну і третя проблема — відсутність у людей проектів (окрім художників хіба що). І це разюче відрізняє українців від тих же американців, німців, японців або китайців, у яких є глобальні і локальні проекти, що дуже жваво втілюються в життя.
Про жлоба в собі
Я теж іноді спроможний на жлобські вчинки й абсолютно не безгрішний в цьому сенсі. Але намагаюся принаймні усвідомити, що той чи інший прояв моєї життєвої активності може потрапляти під характеристику жлобства. А тому досить часто здійснюю «спокутувальні акти», утішаючи себе думкою, що грішник, який покаявся, миліший Богові, ніж той, хто гріха уникає.
Для себе я розв’язав цю проблему абсолютно усвідомленою антиемоційністю. Я просто ігнорую проблеми, які можна пов’язати з цим явищем. Наприклад, не розшукуватиму людину, яка «пом’яла» моє авто, аби добитися від неї відшкодування збитків: мені набагато важливіший мій внутрішній комфорт і душевний спокій.
Жлобство — це маленька деталь, яка нервує, як нервує, наприклад, комар, бо він тебе кусає. Якщо тебе вкусив один — таке можна пережити. Але якщо цих укусів п’ять-десять, то це серйозно впливає на якість життя.
Як блокувати дію жлобства
1) Метод ігнорування.
Я вважаю, що жлобів треба ізолювати і передусім позбавляти їх уваги. У Франції, наприклад, можна спостерігати в кафе таку картину: під час сніданку офіціант вивернув на відвідувача ресторану яєчню... а тим часом той спокійно продовжує розмовляти. Так-от: відвідувач, як правило, навіть не удостоїть офіціанта своєю увагою. Бо навіщо витрачати емоції, якщо той усе одно прибере. Таким чином — абсолютно антиемоційно — вони ігнорують будь-які прояви жлобства.
Для більшості людей, які реалізують свої проекти, жлоб є всього лишень супутнім механізмом для досягнення своїх цілей. Жлоб — це біоробот. Жлобство — самогубство. Жлобську агресію породжує нереалізованість. «Ґужа», «плюг» — так кажуть французи на жлобство. Тобто такий, що недотягнувся, недо... Префікс недохарактерний, він теж допомагає в ідентифікації жлоба.
2) Технічні заходи.
Наприклад, в українському метро жлоб завжди має можливість проявити своє жлобство — не притримати
