Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями] - Єжи Фіцовський

1981 — в Голландії: De kaneelwinkels, пер. X. Рас (перевидання з 1972 року, Meulenhoff).

1982 — в НДР: Die Zimtläden (перевидання з 1970 року, Volk und Welt); у Голландії: бібліофільське видання Вулиці Крокодилів у пер. Херарда Раса з чудовими гравюрами на міді Генріка Файльгауера, накладом 75 примірників (Arethausa Pers Herber Blokland).

1983 — у Швеції: Kanelbutikerna (Крамниці), пер. Йоган Мальм, із післясловом Єжи Фіцовського (Bokorlaget Prisma), а в Парижі: Le livre idolâtre — альбомне видання гравюр з теки Ідолопоклонна Книга, рисунків, а також оповідання Осінь у перекладі Єжи Лісовського, яке не увійшло до французького видання вибраної прози Шульца (Calligrammes).

1986 — в Іспанії: Sanatorio bajo la Clepsidra, пер. E. Барткевич і Х.К. Відал (Montesinos, Барселона); в Мексиці: Las tiendes de canella (Universidad Nacional Autonomia, Мехіко).

1987 — у Швеції: Sanatoriet timglaset, пер. Й. Мальм, (Prisma); в Німеччині: Die Mannequins und andere Erzählungen, опр. Є. Яжембський, пер. Й. Ган (Surkampf); у США: Sanatorium…, пер. Ц. Веневська (Penguin Book).

1988 — у Польщі: Das Götzenbuch, текст Є. Фіцовський, пер. В. Редер і Le livre idolâtre, текст Є. Фіцовський, пер. Є. Вольф (Interpress); у Греції: Та magazia tis kanelas, пер. Д. Хуліаракіс (Ekdoseis Nefeli); в Чехословаччині: Republika snu, пер. чеською мовою О. Бартош (Odeon); у США: Letters and Drawings with selected prose, опр. Є. Фіцовський, пер. В. Арндт і В. Нелсон (Harper-Row); у Великобританії: The fiction of Bruno Schulz, пер. Ц. Веневська (Picador).

1989 — в Чехословаччині: Skorzicove sklepy. Sanatorium w zasveti, пер. словацькою мовою Ф. Увачек (Slovensky Spisovatel); у США: The Street of Crocodiles. Sanatorium…, пер. Ц. Веневська (Walker); The Complete Fiction of Bruno Schulz, післяслово Є. Фіцовський, пер. Ц. Веневська (Walker); в Україні: Цинамонові крамниці, пер. I. Гнатюк (журнал «Жовтень», № 2, Львів).

1990 — в Болгарії: Канелените магазини. Санаториум «Клепсидра», пер. М. Атаносова (Narodna Kultura); у США: Letter and Drawings of Bruno Schulz with selected prose, опр. Є. Фіцовський, пер. В. Арндт, В. Нелсон (Fromm Corporation); The Drawings of Bruno Schulz, опр. і вступ Є. Фіцовський, пер. Дж. Андерс (Northwestern University Press); у Польщі: The Booke of Idolatry, текст, опрацювання Є. Фіцовський, пер. Б. Пьотровська (Interpress).

1991 — у Франції: Correspondance et essais critiques, вступ і примітки Є. Фіцовський, пер. К. Єжевський (Denoel).

1992 — у Литві: Cinamonines krautuvélés, пер. Л. Малакаускене (Amżus-Proskyna); у Німеччині: Die Zimtläden, пер. Й. Ган, М. Дуч (Carl Hanser Verlag); Die Wirklichkeit ist Schatten des Wortes — Aufsätze und Briefe, опр. Є. Фіцовський (Carl Hanser Verlag).

1993 — у Росії: Коричные лавки. Санаторий под Клепсидрой, пер. Асар Еппель (Иерусалим-Москва, Еврейский Университет).

1995 — в Україні: Цинамонові крамниці. Санаторій під Клепсидрою, пер. А. Шкраб'юк (Просвіта); в Голландії: Verzameld werk, пер. X. Рас (Meulenhoff).

1998 — в Японії: повне зібрання творів (sic!), пер. Юкіо Кудо, (Kobunsha); в Англії: The Collected Works of Bruno Schulz, опр. Є. Фіцовський (Picador).

Такими є найбільш наочні вияви посмертного тріумфу Бруно Шульца. Це не результат якоїсь швидкоплинної моди, а тривкий успіх великого письменства, літературної творчості найвищої мірки, безпрецедентного твору, який не дочекався гідних його продовжувачів. Похід творчості Шульца світом триває, він триватиме й надалі, присутність автора Цинамонових крамниць там, куди він сягнув і сягне, не буде тимчасовим явищем. Його творчість навічно вписана у ряд найблискучіших осягнень європейської літератури нашого століття.

Малий апокриф «Весни»

Найбільший за обсягом твір Шульца — Весна — був опублікований у двох чергових числах — 74 і 75 — щомісячника «Skamander» у 1936 році. У пізнішому на рік книжковому виданні Санаторію Під Клепсидрою ця повість була розширена на один розділ. Коли Шульц її написав?

У листі до Тадеуша Брези читаємо:

«Я написав тільки більшу новелу близько 60 стор. друку. Маю намір надрукувати її в якомусь журналі, а відтак видати разом із іншими новелами в окремому томі».

Ці слова були написані 11 травня 1936 року. В попередньому листі — за листопад 1935 року — містяться скарги на неспроможність писати. Отож, можна припустити, що Весна постала у зимово-весняний період на початку 1936 року. Точніше кажучи: мабуть, у той період постала її остаточна чи майже довершена версія. Створюючи її, Шульц користувався давнішими начерками й уривками, включивши їх повністю чи частково до нової композиції. Деякі з попередніх уривків він надрукував перед публікацією Весни як самостійні та окремі твори. Скажімо, у «Wiadomościach Literackich» уже в 1937 році (№ 21) Шульц умістив прозу Весняні сутінки, аби пізніше — певно, мало не в останню мить, — включити її до Весни, коли том Санаторію, до якого вона увійшла, був уже відданий у друк.

За два роки до того, у червні 1935 року, в 10-му числі «Kameny» був опублікований уривок прози Шульца під тією ж назвою, що й пізніший, більшого обсягу твір Весна. Називатимемо цей уривок, аби відрізнити його та з уваги на те, що він випереджав у часі свою тезку, — Першою Весною. Шульц надіслав його до редакції «Kameny» на адресу Зенона Вашневського вже у березні:

«Пересилаю Вам малий фрагментик — не знаю, чи придасться — я особисто люблю його, і знову таки, він був би вчасним, бо власне весна іде» (16.ІІІ.1935 року).

Ту Першу Весну він окреслив іще раніше в листі, написаному в січні:

«Маю уривок для «Kameny», але це виразний уривок, т[обто] уламок, а радше вступ до якоїсь не зробленої ще новели».

Той уривок характерний для прози Шульца, і хоча місцями наче не допрацьований, важко було б не розпізнати його авторства; водночас він по-особливому інакший, ніж інші візії Шульцівського міфу. Мабуть, саме ця відмінність призвела до того, що Шульц не включив його до остаточної версії Весни, а радше — включив заледве частково, вилучивши весь вступ, перші візіонерські сцени свята Великодня. У Весні її XIII розділ починається від слів:

Аж ось одного дня при кінці квітня був сірий і теплий передполудень, люди йшли, дивлячись перед себе в землю […]» [Весна; 147].

Безпосередньо перед цим реченням містився інший уривочок, іще присутній у «Kamenie», але усунутий із Весни:

«Наприкінці зими наставала низка тверезих, посполитих, нічим не примітних днів, днів, порожніх на смак, мов великі калачі, які випікають у четвер на весь тиждень і які лежать низкою на полиці в зимні, білі, безсонячні пополудня.

Ті дні виростали зі своїх дванадцяти годин, мов підлітки із затісного вбрання, і мерзли, — щодня довше, у передвесінні пополудня, які тягнуться поволі, в ясні сутінки, які не бажали закінчуватися. Аж ось ураз із ніші