Монгольськими шляхами - Володимир Кривенко

– «та щось зіпсувався – послали за майстром, обіцяв вранці прийти». Так от, поки їхали, навіть крізь сибірську тайгу вночі, «телевізор» все одно «показував»… То вогник, то заграва – небо все одно ніколи абсолютно чорним не було…

І ось яскраво освітлена арка митного поста в Наушках спливає, поступово розчиняючись в мороці ночі і, нарешті, ховається за поворотом. Тепер все світло всесвіту зосередилось в декількох вогниках сигарет. Морок багатогодинний і абсолютний…

Ось і зараз, як тоді. Рух припинився, просто хтось погойдує вагон, та ритмічно стукає молотком по колесам. Переді мною на протилежній стінці, під трафарет намальований червоний чобіт, перекреслений косим синім хрестом. Чобіт зображений з «гармошкою», як прийнято носити по монгольській моді. Цей символ, на думку залізничної адміністрації, повинен попереджати тих, у кого з грамотою стосунки не налагоджені, що в чоботях лежати на сидінні заборонено. На сидінні під символом лежить монгол в чоботях. За столиком праворуч від мене сидить інший монгол, його брудні чоботи стоять на протилежному сидінні, над ними та ж символіка… Закон є закон, а життя є життя…