Шуанська балада - Вальдемар Лісяк
- Тримайся, не будь дитиною!
Серед незліченних натовпів, оточених жандармами, вони їхали до традиційного місця страти, Гревської площі. Вікна в будинках, що стояли на путі смертників, а особливо біля площі, здавали в оренду за величезні гроші.
Кадудаль був у першому возі з отцем Керавенаном, своїм двоюрідним братом Пьєром Кадудалем, Піко та шуаном Роже. Псевдонімом Роже був "L'Oiseau", що означає: "Птах". Йому хотілося б тепер стати птахом. Вони з Піко не слухали голосного заклику священика і не звертали уваги на образ Христа, який він їм показував. Вони, наче загіпнотизовані, дивилися вперед, над головами натовпу, на лише їм відомі горизонти, вже недоступні. Жорж, навпаки, ревно молився, схиливши голову. Промовляючи "Pater noster" і "Ave Maria", він побачив ешафот, встановлений навпроти "Хотель де Вілль", і перервався на словах: "...і зараз моліться за нас, грішних, і...". Отець Керавенан сказав йому продовжувати, щоб на що засуджений м'яко відповів:
- Нащо, отче? Я знаю - "і в годину смерті нашої, амінь" ... але ж це вже зараз.
Водночас у суді вісьмом аристократам був зачитаний акт про помилування. Вони знали, що зараз їхні "погано уроджені" партнери платять за них кров’ю. Маркіз де Рів'єр зітхнув:
- Нині поле слави — Гревська площа.
Це завжди так. "Погано народжені" платять за "добре народжених". Останнім залишається розкіш зітхань.
Страта Кадудаля. Марка острова Джерсі
Засуджених гільйотинували приблизно кожні дві хвилини, починаючи з Жоржа. Після нього йшов його двоюрідний брат та інші. Останнім був Костер де Сен-Віктор. Уся страта тривала двадцять сім хвилин. Дванадцять помножити на два — це двадцять чотири. Додаткові три хвилини влаштувала родина молодого аристократа, все ще сподіваючись, що імператор помилує його в останній момент. На прохання рідних де Сен-Віктора двоє засуджених до смерті, які попереджали Костера, Мерсьє та Декорпс, оголосили, що мають сказати щось дуже важливе. Страту було зупинено, незважаючи на заперечення Костера, який крикнув катам:
- Панове, давайте закінчувати, бо це сонце стає нестерпним!
Звичайно ж, Мерсьє і Декорпс говорили дурниці, чиновник, який зупинив страту, наказав її продовжити, і через деякий час Костер де Сен-Віктор уже міг не терпіти спеку. Жінки крізь сльози повторювали:
- Яка шкода, такий гарний хлопець!
Стоячи на ешафоті, "гарний хлопець" довго дивився на натовп і посміхався. Він помер із усмішкою на обличчі ("померти — це мистецтво, як і все інше"). Він, безсумнівно, був одним із найцікавіших персонажів цієї драми.
Жорж помер першим, тому що сам просив почати страту з нього.
- Я маю дати їм приклад! – сказав він, показуючи на своїх супутників.
Тоді він поцілував їх, виліз на ешафот, ліг на дошку й крикнув:
- Хай живе король! Хай живе король! Хай жи…
У цей момент ніж гільйотини впав.
Так у тридцять п'ять років помер "сліпий воїн" Гедеон, який наважився на двобій із "корсиканським карлом" Бонапартом. Як у Токвіля: "Він прийшов нізвідки, поплив крізь час і зник в обіймах Бога".
Мавзолей Жоржа Кадудаля, селище де Керлеано, Оре (Морбіан, Франція)
КІНЕЦЬ
Notes
1
Chanson de geste, або "жест" - жанр французької середньовічної літератури епічного змісту. Найвідоміша "жест" — "Пісня про Роланда".
2
Армориканська піднесеність - височина на північному заході Франції, на півостровах Бретань і Котантен. Рибалти - загальний термін для мандрівних артистів (займаються літературою, музикою, танцями і навіть цирком).
3
Бертран дю Геклен (*Bertrand Du Guesclin, бл. 1320 —13 липня 1380) — французький військовий діяч Столітньої війни, конетабль Франції, конетабль Кастилії. З 1-ї половини XV століття, в часи тяжких поразок французів у Столітній війні, зарахований десятим героєм до дев'ятки достойників. Прізвиська — "Бретонський орел", "Чорний пес Бросеаліди".
4
Джордж Монк, 1-й герцог Альбемарль (1608-1670) — англійський полководець і адмірал, архітектор Реставрації королівської влади в Англії в 1660 році.
З 1654 року — губернатор Шотландії, за призначенням Кромвеля. Після відставки сина Кромвеля, відмовився визнати військову диктатуру генерала Ламберта і ввів у Лондон свої війська. За реставрацію королівської влади удостоєний титулу герцога.
5
aux façons mondaines (фр.) – на світський фасон
6
Битва при Тапсі одна з вирішальних битв часів громадянської війни, події якої розгорнулися 6 квітня 46 року до н. е. поблизу міста Тапс (сучасний Туніс). В ході битви сили республіканців, які очолював Метелл Сципіон, зазнали поразки від легіонів Гая Юлія Цезаря. Після битви Цезар відновив облогу Тапса, і місто було взято. Потім Цезар рушив до Утіки, гарнізон якої очолював Катон Молодший. Отримавши звістку про поразку своїх союзників, Катон наклав на себе руки. Цезар був засмучений цим, і, як повідомляє Плутарх, сказав: "Катон, мені ненависна твоя смерть, бо тобі було ненависно прийняти від мене порятунок".
7
ora pro nobis (лат.) – моліться за нас.
