Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 - Микола Капустянський

Штаб Армії, рахуючи, що ударна група вже виконала своє завдання, і вважаючи на нетверде становище на фронті 8-ої і 9-ої дивізій, а також вволяючи прохання командира Запорізької групй про передання до його розпорядимости резервів, наказує зосередити на ранок 25 трaвня 7-му Запорізьку дивізію в свою маневренну резерву в районі Чорного Острова.

Звідси була можливість, у випадку наступу супротивника з боку Староконстантинiв-Красилів на Проскурів діяти 7-ою дивізією у ворожий фланг, а Слобідський полк, полк. Костя Гордієнка, дивізіон Алмазова, тимчасово залишаються в розпорядимості С.С. для переслідування супротивника.

Плян полк-ів Капустянського і Сальського. Сх. ч. 18.

З цим пляном не погоджувався командир Запорізької групи і я. Ми намічували такий маневр: лівофлангова ударна група б'є Таращанців, здобуває Базалію, переслідує кіннотою вiдходячих на Білозірку-Теофіпіль большевиків, сама ж, залишивши заслону, круто повертає в напрямку на північний схід по північному берзі р. Случ, примiрно на Кульчини, та зрізуючи тили большевиків, що переправились через Случ, правий фланг С.С., 9-та і 8-ма дивізії енергійно натискують на большевиків і форсують Случ.

Цей маневр в разі його успіху приводив до повного розгрому большевицької групи і давав можливість зробити перегрупування і зосередити сильні резерви для розвитку успіху, бо рухом маневрової групи по північному березі р. Случ звільнялося в резерву частини майже всієї «групи С.С.»

Цим же маневром робилося значну допомогу частинам, що прикривали Проскурів у Староконстантинівському напрямку, бо природньо, що большевики, для протидії на небезпечний рух 7-ої дивізії з приділеними частинами, повинні були спрямувати проти неї головні сили своєї північної групи або відійти на Шепетівку.

Вади цього пляну:

1) Маневр повинно переводити рішучо, хутко і сміливо, вимагаючи великих затрат енергії та сил. Правда, командир 7-ої Запорізької дивізії енергійний і палкий, дивізія, як показали попередні бої, здібна на форсовні марші та розгончасті удари.

2) Необхідно було розбити вщент західню большевицьку групу, щоб вона не ударила по Базалії підчас маневру.

3) 7-ма дивізія – цей маневровий резерв командування щохвилево відривався і діяв ізольовано на північному березі р. Случ і большевики могли перекинути свої резерви через Шепетівку на Кульчини, а звідси повести наступ на лівий фланг 7-ої дивізії, втягнути її в тривалий дій, а одночасно ж атакувати Базалію зі сторони Староконстантинова або Проскурова.

Правда, в большевиків вже не було в цей час для цього достатньої кількости резервів, як показали дальші бої, а у нас з'являлася можливість, як сказано вище, скупчити в резерві майже всю групу С.С.

Вислід.

Взагалі плян Штабу Армії був обережний і давав скромні, але, безумовно, позитивні наслідки. Він приводив до звільнення р. Случ від большевиків і гарантував безпечність Проскурова. Плян же полковників Сальського та Капустянського міг дати рішучі наслідки і розв'язати нам руки на Проскурівському напрямку, але міг також закінчитися великою невдачею.

У відповідь на уперті прохання комгрупи Запорізької[18] провадити далі операції 7-ою дивізією з приділеними до неї частинами, про що особливо клопотався начальник цієї дивізії, начальник Штабу отаман Тютюнник полишив у силі своє розпорядження про відведення 7-ої дивізії в резерву. Це сталося ще й тому, що керівник нашого контр-маневру – командир групи С.С. охоче погодився на вирішення Штабу Армії, не з'ясувавши всієї ситуації.

Становище 25.VI. Переслідування большевиків.

Наш наступ на лівому флангові бурхливо розвивається. Наказ про зосередження в район Чорного Острова в резерву Штабу Дієвої Армії 7-ма дивізія одержала лише о 6-тій годині 25-го червня. Спинити свої від успіху сп'янілі частини вона не могла та, гадаю, і не пробувала.

В наслідок цього наша ударна група, переслідуючи ворога, досягнула передовими частинами піхоти м. Базалії і північного берега р. Случ, а кіннотою – Авратина, а навіть Білозірки.

Большевики, цілком здеморалізовані, втікли на підводах в напрямку на Горинь.

В наші руки потрапила значна воєнна здобич, особливо вартісне було захоплення 30 гарматних скриньок з набоями і декілька передків.

Очевидячки, щоби полегчити тяжкий стан розбитої нами групи, большевики переходять у наступ з району Чепелівки і Волиці Йодко на правий фланг групи С.С., і їм удається захопити село Слобідку.

Зі Староконстантинова по шосе большевицький загін силою до 500 шабель і багнетів демонструє і захоплює село Мотруньки.

Надвечір 25 червня видається вдруге розпорядження про зосередження на 26.VI. 7-ої Запорізької дивізії з доданими до неї частинами Запорізької групи в районі Чорного Острова.

Становище надвечір 26.VІ.

26-го зосереджується в Чорний Острів 7-ма дивізія, а додані до неї частини покищо лишились у розпорядимості групи С.С.

Командування 7-ої дивізії і штаб Запорізької групи були дуже невдоволені з відведення 7-ої дивізії в резерву в момент найбільших її успіхів. Державний інспектор Запорізької групи з опалу післав Головному Отаманові Петлюрі гостру телеграму.

Коли копію цієї телеграми було одержано в Штабі Армії, начальник штабу, начальник оперативного відділу і я, хоч я принципово і не поділяв точки зору штабу, але розумів підставнiсть пляну маневру штадарма, подалися до димісії.

На нараді під головуванням Головного Отамана в присутності Наказного Отамана чинність Штабу Армії визвано, правильною, але, на жаль, державний iнспектор Запорізької групи залишився на своєму місці і стосунки поміж Наказним Отаманом, Начальником Штабу Армії і командувачем Запорізької групи загострилися.

Я на цьому спинився докладно тому, що цей конфлікт несприяюче відбився на дальших наступальних операціях.

З огляду на те, що в околиці Красилова-Волиці Йодко большевики ще заступали пляцдарм на правому березі р. Случ, то конче треба було вибити їх, захопити нашими частинами переправи на цій річці. Штаб Армії наказує командиру Запорізької групи 27-го перейти в наступ 8-ою і 9-ою дивізіями, маючи на меті вийти на лінію Кузьмин-Волиця Йодко.

У