Шуанська балада - Вальдемар Лісяк

Щоб пояснити обурення Кадудаля, ми повинні знову повернутися в минуле. Перед Маренго Фуше завдав серйозного удару Паризькому агентству, заарештувавши його формального лідера, шевальє де Куаньї, і фальшивого шевальє де Маргаделя (псевдо: Жубер), місією якого було застрелити Першого Консула по дорозі в Мальмезон. Хто дав Маргаделеві це завдання? Саме Агентство, Лондон, двір графа д'Артуа? Можливо, всі разом, адже це була одна антинаполеонівська компанія. Апологети Жоржа заприсяглися б, що принаймні він вбивства не організовував. Справа в тому, що прямих доказів цьому немає. Однак є таке речення, яке розлючений Кадудаль сказав Гайду де Невілю після зустрічі з Наполеоном: "Мені вибратися прогулятися з кількома людьми на дорогу до Мальмезона!". Наш герой, однак, не міг відразу задовольнити свої бажання, тому що йому довелося швидко тікати до Англії. Однак відразу після свого від'їзду шевальє де Маргадель почав організовувати групу з кількох відважних хлопців, які любили прогулянки в околицях Мальмезону. Але це теж не доказ...

Фуше тихо замкнув обох змовників і поводився з ними як у певному сенсі... з приватними в'язнями. Його міркування були дуже прості: якщо Бонапарт програє в Італії, міністр відпустить їх обох, звичайно, наражаючи себе на розправу з боку "узурпатора", але що не зробиш для коханих Бурбонів? А якщо Консул переможе... Ну, Консул переміг під Маренго, і Фуше негайно оголосив про ліквідацію Агентства і віддав під суд двох "бурбонських прихвоснів". Де Куаньї уникнув смерті завдяки заступництву своєї знайомої, дружини Консула, Жозефіни. Маргаделя розстріляли.

На той час у Парижі вже знаходилося кілька унтер-офіцерів зі штабу Жоржа та досвідчений шуан Лімоелан (псевдо: Бомон, він же "За короля"), завданням якого було організувати замаху на Бонапарта. В ситуації, коли Агентство розпалося, їм випала честь звести рахунки. Але для самого удару потрібен був хтось із орлиної раси, кого не могли зупинити жодні перешкоди і хто не потрапив би в поліцейські сіті так легко, як Маргадель. Через вісім днів після страти Маргаделя Лімоелан зібрав змовників на таємну нараду (26 листопада 1800 р.) і повідомив їм, що Гедеон посилає до Парижа свою праву руку, генерала Мерсьє-ла-Вандея. Однак Кадудаль в останній момент змінив своє рішення і відправив до Парижа свого ад'ютанта, одного з найнебезпечніших шуанів за всю історію руху шуанів, Сен-Реджента.

Тридцятичотирьохрічний Робіне де Сен-Реджент (псевдонім: П’єро), колишній військово-морський офіцер, який переховувався в лісі Лоудеак в епоху переслідувань проти шуанів, був дуже цікавою особистістю. По-перше, він був — на відміну від Наполеона — справжнім карликом: мав лише сто сорок сантиметрів на зріст! Але всі, хто його знав, добре знали, що щоб напасти на цього "ганфайтера" поодинці, треба бути божевільним або самогубцем. Він оселився інкогніто в "Отель Вобан", і хоча спочатку прийняв план застрелити Консула в театрі зі спеціальної пневматичної рушниці, пізніше передумав і запропонував щось краще: так звану "пекельну машину". У той час "пекельною машиною" називали бочку, наповнену порохом і січеними металевими одламками, яку треба було підсунути під ніс або підкласти під обрану жертву і "поженити" порох з вогнем. Це був свіжий винахід якобінця Шевальє, який мав намір "розпилити" Першого Консула, але якого Фуше заарештував майже без п'яти дванадцять в ніч із 7 на 8 листопада 1800 року. Від якобінців естафету технічного прогресу перейняли роялісти.

Фуше вдалося ліквідувати змову якобінців завдяки подвійному агенту, який був поруч із Шевальє під час підготовки до вбивства. Це був його типовий вчинок, згідно з принципом, приписуваним багатьом поліцаям: "Якщо збереться чотирьох змовників, то двоє з них — мої люди". Подібне було спочатку і з роялістами. Фуше знав про прибуття Сен-Реджента в столицю і підставив свого чоловіка в його оточення. Проте шуани, на відміну від якобінців, мали контррозвідку, до того ж добру. "Княже око" було оголене і вибите. Тоді міністр поставив друге "око" серед змовників, але Сен-Реджент провів ще одну операцію, і Фуше осліп — він уже перестав контролювати гору.

Сама "екзекуція" була здійснена трьома людьми: Лімуеланом, Сен-Реджентом і Франсісом Карбоном (псевдонім: Малий Франсуа), який за наказом Кадудаля постачав зброю змовникам. Вони призначили дату на Святвечір 24 грудня 1800 року. Місце: вузька вулиця Сен-Нікез, якою того вечора Перший Консул мав йти до Опери на світову прем’єру ораторії Гайдна "Створення світу". Назва здавалася їм символічною – одним вибухом вони покінчать із наполеонівським світом і створять новий, у якому богом буде Людовик XVIII.

"Пекельна машина" вибухнула о 20:30, і це було настільки жахливо, що парижанам здалося, ніби стався землетрус.