Над Шпрее клубочаться хмари - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
Батісто Флоренті не примусив себе довго чекати. Власник кількох першокласних перукарень, він аж ніяк не міг би правити за живу рекламу своїх закладів. Погано поголений, з масним волоссям, що кільцями звисало над спітнілим чолом, він справляв враження людини, яка відчуває органічну відразу до води, мила, ножиць і гребінця. Про байдужість до власної зовнішності свідчив і костюм з світлої альпаги, весь поцяткований плямами.
Вітаючись, Флоренті довго м’яв руку Вітторіо в пухких, вологих долонях і, наче вкрай виснажений докладеними до цього зусиллями, важко опустився в крісло.
— Даруйте, даруйте, для моєї комплекції сьогодні надто парко. Ху, мокрий, ніби щойно вийшов з купелі. Розумієте, моторчик теє, — товстун торкнувся рукою до грудей. — І, щиро кажучи, розхвилювався. Чому, думаю, негайно? Щось трапилось?
— Досить прикре. Прочитайте ось це! — Вітторіо кинув через стіл згорнуту вчетверо газету. Одна з інформацій на нижній четвертинці була окреслена червоним олівцем.
Все ще відсапуючись, Флоренті швидко пробіг по ній очима.
— Пхе! Невже це вас так схвилювало? Троє молодиків у темному завулку лічили ребра четвертому. Звичайна дрібна пригода. Навіть дивно, що на шпальтах газети…
— А ви зверніть увагу на заголовок і уважно прочитайте коментарі редакції.
— «Бандитський наскок чи ворожа вихватка?»… Можуть скільки завгодно запитувати!
— На жаль, вони не тільки запитали, а й відповіли. Потерпілий і свідки впізнали усіх трьох і твердять, що вони є членами нашої організації — МСІ. А редакція до названих прізвищ додала ще й адреси, точно зазначивши, де хто проживає.
— А, «Уніта»! Що ж, дамо спростування… Можна подати позов на газету за наклеп.
— Трюк уже відомий. І, не забувайте, є свідки.
— На хвіст солі насиплють хлопцям. Підготуємо кожному чудове алібі і — все!
— Ви, Батісто, непоганий організатор, але політик з вас… Невже ви досі не зрозуміли: реорганізація підпілля для того і провадиться, щоб усю нашу роботу побудувати на засадах залізної дисципліни. Реванш ми можемо взяти, лише старанно до нього підготувавшись. І підготовка ця не повинна привертати до себе уваги. Інакше ми не зможемо консолідувати наші сили, об’єднати в єдину могутню організацію всі ті групи, що досі діяли на свій страх і розсуд, за принципом «хто в ліс, хто по дрова». А, чорт!..
Проголошуючи цю тираду, Вітторіо раз у раз постукував по краю стола ножем для розрізування паперу, ніби відрубуючи речення від речення. Щодалі удари ставали запашнішими, і от лезо із слонової кістки не витримало й надкололося. Рамоні з жалем дивився на ручку і уламок, що з неї стирчав.
— Антикварна річ… Подарунок… Погляньте, скільки витонченості в цих лініях… Безумовно, робота видатного майстра, можливо, самого незрівнянного Челліні,— бурмотів він, скрушно похитуючи головою.
— Шкода, ах шкода! — забідкався і Флоренті, сподіваючись виявом співчуття пом’якшити Рамоні. — Але ж ручка цілісінька. Я гадаю…
— Я не скінчив, — сухо перервав його Вітторіо. — Керівництву МСІ слід запам’ятати: наш рух — явище не вузько патріотичне. Наша організація — лише ланка у великому ланцюгу, що потай кується повсюдно, в усьому світі. У слушний час цей ланцюг стриножить більшовизм, обплутає його, повалить… Тепер ви розумієте міру нашої відповідальності? Як обережно ми повинні діяти?
— Синьйор Районі! Приєднуюсь, обома руками підписуюсь під усім, що ви сказали. Але ж зважте і на наш строкатий склад! Адже досі кожен діяв, як йому заманеться. Спробуйте їх приборкати, прибрати до рук! Казан вибухне, якщо тримати його під високим тиском і позакривати всі клапани.
— Щоб цього не сталося, ви мусите самі планувати кожну акцію, заздалегідь обміркувавши всі деталі і передбачивши можливі наслідки. Забезпечивши своїх людей лазівками, крізь які вони могли б вислизнути. Не так, як у цьому випадку.
— Вітторіо гидливо поморщився, ткнувши олівцем у газету.
— Що ж ви порадите?
— Оголосити про виключення всіх трьох з МСІ. Вимагати притягнення до кримінальної відповідальності. Якому відділку поліції підлягає район, де це трапилось?
— Сьогодні ж дізнаюсь.
— Напевно, у нас є там свої люди. Домовтесь, щоб винних заарештували і широко оголосили про це в пресі. А днів за кілька, коли все забудеться, хлопців можна буде відправити кудись на північ, у район озера Комо чи Гарда. До речі, надійшли відомості, що там і досі вештаються якісь підозрілі молодчики. Придивляються і принюхуються.
— Буде зроблено.
Розпрощавшись з Батісто Флоренті, Вітторіо довго і ретельно мив руки. Він гребував «перукарем», але віддавав належне його організаторським здібностям. Тепер, по війні, коли такої сили набрали «Комітет національного визволення» і «Загальна італійська конфедерація праці», Батісто, мов старий хитрий лис, проривав потаємні ходи, якими безслідно зникали можновладні поплічники фюрера і дуче.
Для своїх мемуарів Вітторіо занотував імена багатьох таких втікачів, звичайно, найбільш визначних. Світ колись ойкне від подиву, прочитавши ці списки. А поки що вони надійно сховані в одному з тайничків старого Рамоні. Дядько дуже полюбляв тайники, вони були мало не в кожній кімнаті. Про деякі з них племінник знав, про існування інших лише здогадувався. Оселившись на віллі, Вітторіо довго тішив
