Атлантида - Девід Гіббінс
— З’єднання виконано, піднімайте нас.
Водолази швидко опустилися та приладнали до «Акваподів» підйомні троси. Джек і Костас вимкнули коректори рівноваги, що підтримували їхні тіла в горизонтальному положенні. Водолази відпливли на безпечну відстань, і оператор лебідки розпочав повільне підняття апаратів.
Вони вийшли на поверхню камери розміром із невеликий ангар для літальних апаратів, залитої світлом усередині. «Сіквест» був обладнаний внутрішнім швартовним стапелем: він призначався для тих випадків, коли погода не сприяла здійсненню операцій з палуби або коли необхідно було уникати зайвої уваги. Корпус корабля відчинився, наче бомбовий відсік велетенського літака. Коли стулки зачинилися, Джек і Костас відімкнули плексигласові бані, що служили також за вхідні люки. Платформа, на якій вони опинилися, піднялася. Залишки води внизу зникли і камера замкнулася.
Вони піднялися трапом угору та побачили Тома Йорка, який прийшов їх зустріти.
— Гадаю, випробування виявилося успішним?
Джек зістрибнув на палубу та почав стягати скафандр.
— Жодних проблем. Ми використаємо «Акваподи» для підводної розвідки, яку збираємося провести сьогодні після обіду. Маніпулятори треба буде замінити на цифрову відеокамеру та прожектори.
— Цим уже займаються.
Джек озирнувся і побачив, що техніки вже щось роблять із підводними апаратами. Костас стояв біля пристрою для підживлення батарей та про щось захоплено розмовляв з одним із техніків. Джек про себе всміхнувся: його приятель так поспішав обговорити з кимось роботу апаратів, що навіть забув зняти навушники.
Підійшовши до ряду шухляд, розташованих уздовж стіни приміщення, Джек поклав свій скафандр до однієї з них і сказав Йоркові:
— За годину «Сіквест» опиниться на початковій позиції. Маємо нагоду востаннє проаналізувати можливі варіанти дій. Я хочу, щоб об одинадцятій увесь персонал зібрався біля пульта управління.
За двадцять хвилин він уже стояв перед групою чоловіків і жінок, які зібралися в модулі управління «Сіквеста». Йорк увімкнув автоматизовану навігаційну систему та систему спостереження, активувавши віртуальний капітанський місток, що дозволяв керувати кораблем з того місця, на якому стояли вони з Джеком. Напівсферичний екран у них над головами давав панорамний вид моря, нерівна сіра поверхня якого нагадувала про наближення шторму, що ось уже цілу добу грозив із півночі.
Джек схрестив руки на грудях і звернувся до команди:
— Нас залишилося небагато, тож попрацювати доведеться чимало. Скажу відверто: нам загрожує серйозна небезпека, можливо, навіть більша, ніж та, з якою ми зустрілися нещодавно.
Повернувшись минулого дня на борт «Сіквеста», Джек вирішив, що екіпаж корабля слід скоротити до мінімуму. Усі без винятку вчені та члени команди виявили бажання залишитися на борті, однак Джек сказав, що не бажає марно піддавати загрозі життя науковців, справжня робота яких почнеться лише після того, як відкриття буде зроблене. Окрім матросів і техніків, він відібрав найдосвідченіших спеціалістів зі зброї, серед яких було декілька колишніх членів елітних підрозділів, яких він знав ще за часів служби у військово-морському флоті.
— Чи можемо ми розраховувати на якусь зовнішню підтримку? — запитала Катя. Вона стояла серед команди у стандартному синьому костюмі з емблемою ММУ на плечі. Коли вони проходили повз Трабзон, Джек спробував переконати її залишити судно разом із іншими науковцями, але жінка заявила: якщо вони знайдуть якісь стародавні тексти, її лінгвістичний досвід стане в пригоді. Насправді Джек після минулого вечора напевне знав, що Катя не залишить його: їх поєднує зв’язок, який нелегко розірвати. Крім того, Каті передалося Джекове відчуття відповідальності за долю «Сіквеста» і його команди.
— Нехай на це питання відповість наш голова відділу безпеки.
Пітер Гові зробив декілька кроків уперед і став на місце Джека.
— Невтішним є те, — почав він, — що ми перебуваємо в міжнародних водах, за межами дванадцятимильної смути, стосовно якої СРСР і Туреччина дійшли згоди в 1973 році. Натомість добре для нас, що в 1998 році Грузія та Туреччина уклали угоду про співпрацю у справах захисту берегової лінії і домовилися, що в разі надзвичайно важливого відкриття вони надаватимуть археологам потрібну підтримку. Крім того, існує спеціальний меморандум взаєморозуміння у сфері спільних геологічних досліджень, які здійснюватимуться на тому вулканічному острові. Цей меморандум нещодавно підписано й ратифіковано ООН. Отже, в разі непорозумінь країни діятимуть у рамках міжнародного права.
Гові відійшов на крок та подивився на велику мапу східної частини Чорного моря, що висіла над пультом управління.
— Проблема в тому, що всі ці домовленості спрацюють лише в тому разі, якщо розвіються підозри росіян щодо підводного човна, який востаннє бачили десь у цьому районі в 1991 році. Якщо хтось бодай натякне їм, що в пошуках братимуть участь представники певних країн, ситуація відразу стане вибухонебезпечною. Існують також інші міркування. З початку 90-х років росіяни брали активну участь в абхазькій громадянській війні. Вони стверджували, що присутність їхніх військ стабілізує ситуацію в регіоні, але справжньою їхньою метою було поновлення контролю Москви над ним. Головним інтересом була нафта. У 1999 році позицію Росії як країни, що контролює всі шляхи постачання нафти, видобутої в Каспійському морі, було піддано загрозі: з’явилися плани прокладання нафтогону в обхід території Росії, з Баку, що в Азербайджані, до Супси, що на грузинському узбережжі неподалік від кордону з Абхазією. Росіяни ладні зробити все можливе, щоб не дати Заходу інвестувати гроші в цей проект, — навіть якщо така позиція зумовить анархію та громадянську війну.
Гові повернувся й окинув поглядом присутніх.
— Ми повідомили російську амбасаду, що проводимо географічне дослідження під спільною егідою турецького та грузинського урядів. Здається, нам повірили. Але якщо росіяни побачать, що в тому районі з’явилися військові кораблі, то вони, ймовірно, подумають, що метою експедиції є пошуки того підводного човна. Можливо, російський ведмідь і втратив значну кількість своїх пазурів, але найбільший флот на Чорному морі досі належить йому. Відносини між Анкарою та Москвою й без того зіпсовані через звинувачення в наркоторгівлі. Може статися неприємний міжнародний інцидент, не виключено навіть, що справа дійде до стрілянини, й тоді в цій частині світу спалахне нова війна.
— А я й не знав, що Грузія має військовий флот, — промовив Костас.
— Це серйозна проблема, — похмуро відповів Йорк. — У спадок від радянського Чорноморського флоту грузини не отримали майже нічого. Вони мають збудований в Україні швидкоплавний ракетний катер типу 206МР та списаний американський катер, переданий їм за однією з програм Міністерства оборони США. Але не варто на це надміру покладатися. На першому судні немає ракет, бо Грузія не має умов для їхнього зберігання, а
