Том 8 - Леся Українка

Як видно, стаття була надіслана М. Ганкевичу для публікації, але надрукована не була, очевидно, через небажання останнього. Про це свідчить той факт, що після смерті М. Ганкевича в 1931 р. у його архіві було виявлено першу частину чистового автографа статті Лесі Українки.

Датується початком 1903 р. на підставі згаданого листа до

О. Кобилянської.

Подається за автографом.

До стор. 253. Ганкевич Микола (1869—1931) — публіцист, один з лідерів дрібнобуржуазної української соціал-демократичної партії націоналістичного напряму у Східній Галичині, редактор журналу «Воля».

«В о л я» — суспільно-політичний журнал, орган української соціал-демократичної партії у Східній Галичині. Виходив у Львові в 1900—1907 pp.

«Молода Україна» — український студентський журнал ліберального напряму. Видавався у Львові у 1900—1902 pp.

Копач Іван Семенович (1870—1952)—український критик і педагог. Видав 1900 р. брошуру Ф. Паульзена зі своїми комен1 тарями.

До стор. 257. П р о з е л і т и з м — гаряча відданість новому вченню чи переконанням.

До стор. 258. Тавматургія — мистецтво показування фокусів, жонглерство.

Торквемада Томас (бл. 1420—1498) — домініканський монах, керівник іспанської інквізиції. Відзначався надзвичайною жорстокістю, засудив до спалення понад вісім тисяч «невірних» та єретиків.

До стор. 259. Джингоїсти — англійські войовничі шовіністи, колонізатори.

До стор. 260. ...українці плачуть тепер (1903 р.) над недолею бурі в...— Йдеться про поразку бурів, нащадків європейських колоністів у Південній Африці, у війні проти Англії, яка закінчилась 1902 р.

Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — український і російський буржуазний історик, етнограф і письменник. Позитивно оцінюючи возз’єднання України з Росією, Костомаров суперечливо характеризував діяльність Б. Хмельницького, рушійною силою народно-визвольної війни 1648—1654 pp. вважав козацтво, а селянству відводив другорядну роль. У ряді його праць знайшла вияв концепція «безкласовості» і «безбуржуазності» української нації, взята на озброєння буржуазними націоналістами. В 70-х роках створив «Російську історію в життєпису її найголовніших діячів».

До стор. 261. Потебня Андрій Опанасович (1838—1863) — ре-волюціонер-демократ, офіцер, брат видатного вченого-мовознавця

О. О. Потебні. З офіцерів і солдатів створив таємний комітет, який увійшов до товариства народників «Земля і воля». Брав участь у польському повстанні 1863 р.

Рильський Тадей Розеславович (1841—1902) — український культурний діяч буржуазно-демократичного напряму, належав до Київської громади, виступав із статтями з історії, етнографії, фольклору. Батько видатного українського радянського поета М. Рильського.

...українських бунтів 1902 p.— Йдеться про революційні виступи селян у Полтавській, Київській, Харківській та Чернігівській губерніях, внаслідок яких було розгромлено більше ста поміщицьких економій та куркульських садиб.

До стор. 262. ...с ецесій українськи х.— Йдеться про антиурядові виступи української прогресивної молоді в Галичині.

1902 р. частина українських студентів на знак протесту проти по-літпкп австро-угорського уряду демонстративно залишила Львівський університет і виїхала вчитися закордон. Ця акція дістала назву сецесії.

До стор. 264. ...п р о т и виборчої господарки Бар-вінського...— Натяк на фальсифіковані за допомогою жандармів вибори, внаслідок яких лідер галицьких «народовців» О. Бар-вінський та його прибічники здобули мандати до австрійського парламенту.

...п роти розбоїв в Трієст і...— Йдеться про розстріл австрійськими військами та поліцією робітничої демонстрації під час загального страйку у Трієсті на початку 1902 р.

Гоес Леопольд (1848—1922) — намісник австро-угорського цісаря у Трієсті в 1897—1904 pp. За його вказівкою розстріляно демонстрацію страйкуючих робітників. Внаслідок масових протестів цісарський уряд у 1904 р. змушений був відкликати Гоеса з Трієста.

До стор. 265. ...соціал-демократ бере собі motto у безполітичного анархіста часів першого християн с т в а...— Мається на увазі цитата з Біблії, якою закінчується стаття М. Ганкевича.

До стор. 267. Екзорцизми — від лат. exercitium — вправи, заняття.

Ексгортації — від лат. exhorlatio — схвалення, заохочення.

[ПРО ТЕАТР]

Вперше надруковано в журн. «Радянське літературознавство», 1965, № 10, стор. 68—69. Автограф без заголовка і кінця, писаний рукою Климента Квітки, зберігається в Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

На першій сторінці рукопису напис невідомою рукою: «Стаття в газету 1907 р. написана під диктовку Лесі Українки». Авторство поетеси засвідчує також зміст і стиль статті.

Датується 1907 р. на підставі запису на першій сторінці автографа та змісту.

Подається за автографом.

До стор. 269. «Р ада» — суспільно-політична та художньо-мистецька газета ліберально-буржуазного напряму. Виходила в Києві в 1906—1914 pp. Події суспільного життя висвітлювала з ліберально-буржуазних і націоналістичних позицій.

«В липневу ніч» Горчинського — п’єса палежить другорядному польському письменнику Болеславу Горчинському (1880—1944). її переклад українською мовою здійснила дружина

І. Карпенка-Карого С. В. Тобілевич.

«Гейша, або Оказія в одній японській чай-н і й» — оперета, написана антрепренером однієї з мандруючих театральних труп Д. Гайдамакою. В Києві вперше була поставлена в 1906 р.

ІНШІ РЕДАКЦІЇ

ПИСATEЛІ-РУСИНИ НА БУКОВИНІ

Вперше надруковано в газеті «Буковина» за 14, 16, 19 квітня 4900 р.

Стаття є скороченим і значно переробленим варіантом реферату Лесі Українки про творчість Ю. Федьковича, О. Кобилянської та В. Стефаника, з яким вона виступала на засіданні Київського літературно-артистичного товариства 9 грудня 1899 р. за ст. стилем. Готуючи на основі реферату статтю для «Буковини», поетеса дещо скоротила його текст, зокрема біографічні дані про письменників, змінила форму викладу (див. лист до О. Кобилянської від 18 (30) січня 1900 p.).

Датується початком 1900 р. на підставі згаданого листа до

О. Кобилянської.

Подається за першодруком.

До стор. 275. ...н ародовської української літератур и...— Термін «народовський» тут вжито в значенні «народний».

ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ДРАМА В КІНЦІ XIX ст.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори, т. 12. [КиївХарків], «Книгоспілка», [1930], стор. 207—213.

Зберігся автограф, писаний частково рукою Лесі Українки, а частково рукою Климента Квітки (ф. 2, № 850). Це переклад у новій редакції початку статті «Новейшая общественная драма», який поетеса мала намір надрукувати в одному з галицьких видань, очевидно «Літературно-науковому віснику» (див. лист до

І. Франка від 29 липня 1901 p.). Готуючи статтю українською мовою, Леся Українка значно розширила текст, зокрема додала новий початок, аналіз драм В. Гюго тощо.

Датується серединою 1901 р. на підставі згаданого листа до

І. Франка.

Подається за автографом.

До стор. 282. Гар борг Арне (1851—1924) — норвезький письменник. У творах 70—80-х років викривав пороки капіталістичного ладу, відображав розклад патріархального укладу села. В кінці 90-х років став на шлях крайнього індивідуалізму, проповідував містику.

До стор. 283. Арістофан (бл. 445—385 до н. е.) — давньогрецький драматург, «батько комедії».

До стор. 285. Карлейль Томас (1795—1881) — англійський письменник, публіцист, історик і філософ. У художніх творах раннього періоду викривав соціальну