Том 8 - Леся Українка

[ДЖОН мільтоні

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1954, стор. 9—21.^

Зберігся незавершений автограф статті з численними авторськими правками, закресленнями, без заголовка (ф. 2, № 858).

Дата написання (кінець 1894 p.— перша половина 1895 р.) встановлюється па підставі листів поетеси до М. Павлика від 31 січня (12 лютого) 1895 р. та від ЗО квітня (12 травня) 1895 р.

з Софії, в яких є згадки про роботу над статтею та про намір переслати її в Галичину для надрукування. Як видно з листів, це мала бути популярна брошура для народу на зразок тих, які писав в останні роки життя М. Драгоманов. У серпні 1895 р. після смерті М. Драгоманова Леся Українка виїхала з Софії і до роботи над статтею більше не поверталася.

Подається за автографом.

До стор. 204. Л ю т е р а н и — ті, що дотримуються лютеранства, християнського протестантського віросповідання, яке виникло у першій половині XVI ст. у Німеччині внаслідок Реформації. Його засновником був Мартін Лютер (1483—1546). Лютеранство не визнає верховної влади папи, відкидає складну церковну ієрархію, найвищим релігійним авторитетом вважає Євангеліє. В основі лютеранства лежить положення про «спасіння» людини за допомогою віри.

К а л ь в і н и — ті, що дотримуються кальвінізму, протестантського віровчення, що виникло у XVI ст. внаслідок Реформації. Засновником його був діяч Реформації із Женеви Жан Кальвін (1509—1564). Основні положення кальвінізму зводяться до ідеї про абсолютне передвизначення богом ще до «створення» світу долі людини, обстоювання «мирського аскетизму», «дешевої церкви».

Англікани — ті, що дотримуються англіканства, одного з напрямів християнського протестантського віровчення, яке виникло у XVI ст. як наслідок Реформації. Англіканство є державною церквою в Англії.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. І, стор. 23—31.

Зберігся незавершений автограф статті з багатьма правками і закресленнями (ф. 2, № 848). Датується 1898 р. на підставі листування. У листі до М. Павлика від 4 (16) жовтня 1898 р. з Києва Леся Українка зазначала, що «почала писати одну брошурку на політичну тему», якою найвірогідніше могла бути стаття «Державний лад». В іншому листі до цього ж адресата (від 19 травня 1899 р.) поетеса цікавиться, чи вона може сподіватися на видання праці в стилі популярних брошур. Серед відомої нам не друкованої 8а життя спадщини Лесі Українки в лише дві роботи подібного плану — це статті [«Джон Мільтон»] та «Державний лад».

Подається за автографом.

До стор. 219. Романці, точніше ретороманці — народності, що говорять ретороманською мовою і населяють північно-східну Італію та високогірні райони Швейцарії. Ретороманці е пстомками древніх ретів, доіндоєвропейського населення Альп.

СПОГАДИ ПРО МИКОЛУ КОВАЛЕВСЬКОГО

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори, т. 12. [Київ — Харків], «Книгоспілка», [1930], стор. 27—33.

Автограф не знайдено.

Стаття була задумана як біографія М. В. Ковалевського для збірника, який мав намір видати на його честь М. Павлик. У архіві Лесі Українки (ф. 2, № 868) зберігаються чорнові замітки до цієї біографії: «Молодий, 19-літній хлопець просив її дуже об тім. Потім він обманом дав їй підписати «дарственную» на грунти під дворища селянам, і тим способом хуторяни стали не зовсім безземельними.

Вчився спочатку десь в пансіоні жіночому, потім в Полтавській гімназії, потім в Київському університеті. В 1863 р. спочував повстанню і брав участь в урочистих проводах [одне слово нрзб.] в кадетському лісі. До бунтівників ніколи не належав, у «ділі» жодному заплутаний не був. До крайнього напрямку відносився толерантно, не боронив зібрань у своїй хаті, рятував, ховав і т. ін., але в принципі був проти.

Жінка розійшлась через незгоду вдачі і через те, що не хотіла підводити його під риск через справи, в принципі йому несимпатичні. Відносився до кінця з повагою, як до друга і як до людини «героїчної» («Дорогому другу»). Практична діяльність після заслання. Забраний для «очистки воздуха».

Через відсутність необхідних матеріалів поетеса відмовилась від написання біографії й обмежилася власними спогадами, які теж залишилися незакінченими. Спогади датуються кінцем 1898 р. на підставі листа Лесі Українки до М. Павлика від 14 листопада 1898 p., в якому- поетеса повідомляла: «Спомини про Миколу Васильовича я тепер пишу. Могла би Вам послати початок, але, думаю, не варт, краще в січні привезу все скінчене...» Ще у кількох листах до М. Павлика з Берліна знаходимо згадки про те, що робота не рухається (див. листи від 9 травня та 7 червня 1899 p.). Цілком очевидно, що з приїздом до Берліна Леся Українка за станом здоров’я не змогла взятися за продовження спогадів. Не поверталася вона до них і пізніше. В листі до М. Павлика від 15 лютого 1902 р. вона писала: «Сим я не хочу сказати, що я відкладаю сю роботу ad infinitum, а тільки прошу «потерпіти мало-немного», поки визволюся трохи з кормиги лікарської...»

Подається за першодруком.

До стор. 223. Ковалевський Микола Васильович (1841— 1898) — український громадський діяч ліберально-буржуазного напряму, перебував у дружніх стосунках з І. Франком, М. Павликом, М. Драгомановим. Матеріально підтримував свою колишню дружину революціонерку-народницю М. П. Воронцову. За це в 1879 р.

був заарештований і засланий до Сибіру. Після трирічного заслання знову жив у Києві, займався громадською діяльністю, збирав кошти для прогресивної української преси за кордоном.

До стор. 225. К е н її а п Джордж (1845—1924) — американський публіцист. У 1865 р. за завданням американської телеграфної компанії здійснив поїздку до Сибіру, наслідком якої були книги «Кочове життя в Сибіру» (1870) та «Сибір і заслання» (1889—1890). Остання книга, перекладена багатьма мовами, царською цензурою була заборонена.

До стор. 227. «З о р я» — літературно-громадський двотижневий журнал ліберально-буржуазного напряму, що виходив у Львові в 1880—1897 pp. як орган партії «народовців».

К о м а р о в Михайло Федорович (1844—1913) — український бібліограф, критик і фольклорист ліберально-буржуазного напряму. Стаття «Хто ж справді винен і де наша робота?», про яку згадує Леся Українка, надрукована у журналі «Зоря» (1889, № 3, 4).

...з приводу статті Драгоманов а...— Йдеться про статтю М. Драгоманова «Ще на тему: «Хто винен?», опубліковану під псевдонімом «Чудак» у журналі «Зоря» (1889, № 4).

НОВЕЙШАЯ ОБЩЕСТВЕННАЯ ДРАМА

Вперше надруковано у виданні: Леся У к р а ї п к а. Твори, т.