Том 8 - Леся Українка
До стор. 74. Гауптман Гергарт (1862—1946) — видатний німецький драматург, найяскравіший представник натуралізму в німецькій літературі; його драмам властива соціальна спрямованість.
(«Новая женщина» западноевропейской беллетристики)
Вперше надруковано в журн. «Жизнь», 1900, № 12, стор. 196—
213.
Автограф не знайдено.
Датується 1900 р. за першодруком.
ПодаєтІься за першодруком.
До стор. 77. Р е м і де Г у р м о н (1858—1915) — французький письменник і літературознавець, один з теоретиків «чистого мистецтва»,
Корделія — героїня трагедії В. Шекспіра «Король Лір».
Руссо Жан-Жак (1712—1778) — видатний французький пись-менник-просвітитель, філософ і педагог. Своєю творчістю утвердив у французькій літературі сентименталізм.
В о л ь т е р (1694—1778) — видатний французький письменник і філософ-просвітитель, борець проти феодалізму і католицької церкви.
Б о м а р ш е П’єр-Огюст Карон де (1732—1799) — видатний французький драматург і публіцист, автор всесвітньовідомих комедій «Севільський цирульник» та «Весілля Фігаро».
До стор. 78. ...з п о х у так называемого упадка
Р и м а...— тобто період з кінця II ст., коли в Римі розпочалася криза рабовласницької системи, яка призвела до розпаду Римської імперії.
Гретхен і Філіна — персонажі з драматичної поеми «Фауст» та роману «Роки вчення Вільгельма Мейстера» Й-В. Гете.
Б е р а н ж е П’єр-Жан (1780—1857) — видатний французький поет-демократ, всесвітню славу здобув своїми сатиричними та ліричними піснями.
Маріон Делорм — героїня однойменної п’єси В. Гюго.
Міньйона — героїня роману Й-В. Гете «Роки вчення Вільгельма Мейстера».
До стор. 79. Жорж Занд (Санд) (псевдонім Аврори Дюде-ван; 1804—1876) — французька письменниця, авторка численних романів, в яких обстоювала рівноправність жінки. її творчість була широковідома в Росії і на Україні.
Сталь Анна-Луїза-Жермен де (1766—1817) — французька письменниця, авторка романів, в яких обстоювала рівноправність жінки.
Р а ш е л ь Еліза (справжнє ім’я — Фелікс Еліза-Рашель; 1821— 1858) — видатна французька актриса. Протягом багатьох років виступала на сцені «Комеді франсез», створила прекрасні жіночі образи за п’єсами французьких драматургів Корнеля, Расіна та ін.
М а л і б р д н Марія (1808—1836) — французька оперна співачка.
До стор. 80. Мюссе Альфред де (1810—1857) — французький поет-романтик, романіст і драматург. Найвідомішим з його творів є роман «Сповідь сина віку» (1836).
Г а р с і а Поліна-Мішель (в одруженні — Віардо; 1821—1910) — відома французька співачка, сестра Марії Малібран, довгі роки була дружньою з І. С. Тургенєвим.
До стор. 81. Дюма Александр (Дтома-син; 1824—1895) — французький письменник, у своїх творах ставив проблему емансипації жінки. Особливою популярністю користувався роман «Дама з камеліями» (1848) та однойменна п’єса (1852).
М і л л ь Джон-Стюарт (1806—1873) — англійський буржуазний політичний діяч, філософ-позитивіст, політеконом. У праці «Про підлеглість жінки» (1869) відстоював право жінки на емансипацію.
Мільтон Джон (1608—1674) — видатний англійський поет і публіцист, діяч англійської буржуазної революції 1648 р.
До стор. 82. Бурже Поль-ПІарль-Жозеф (1852—1935) — французький письменник і літературознавець. У своїх творах захищав традиції буржуазного суспільства, зокрема в питаннях сім’ї, становища жінки.
До стор. 83. Еліот Джорж (справжнє ім’я — Еванс Мері-Анн; 1819—1880) — англійська письменниця. її твори пройняті демократичними настроями.
Оліфант Маргрета (1828—1897) — англійська письменниця. У своїх творах змальовувала становище жінки в буржуазному суспільстві.
Хамфрі Уорд Мері (1851—1920) — англійська письменниця, авторка романів з життя англійської інтелігенції та духовенства, у ряді творів змальовувала становище жінки в буржуазному суспільстві.
Бйорнсон Бйорнстьєрне Мартиніус (1832—1910) — видатний норвезький письменник демократичного спрямування.
Б р а н д е с Георг (1842—1927) — датський історик літератури, автор праці «Найголовніші течії в європейській літературі XIX ст.», ряду досліджень про видатних діячів світової культури, писав також про російську літературу.
Де Вогюе Ежен-Мелькіор (1848—1910) — французький письменник і критик. Багато років провів на дипломатичній роботі в Росії. Автор книги «Російський роман» (1886), в якій високо оцінив російську літературу,
Стріндберг Юхан-Август (1849—1912) — шведський письменник і публіцист. Виступав поборником соціальної рівності, прав жінки, викривав продажність буржуазної преси, занепад мистецтва. Пізніші його твори пройняті декадентськими настроями, містицизмом.
До стор. 84. Метерлінк Моріс (1862—1949) — бельгійський письменник, один із основоположників символізму, декадентства в європейській драматургії.
Л е м е т р Жюль-Франсуа (1853—1914) — французький пи-сьменник-імпресіоніст і критик.
К орел лі Марія (1864—1924) — англійська письменниця, виступала проти емансипації жінки.
«Крейцерова соната» — повість Л. Толстого, опублікована в 1891 р.
До стор. 85. Прево Ежєн-Марсель (1862—1941) — французький письменник. У своїх творах порушував питання про становище жінки, але його критика буржуазних поглядів на жінку була позбавлена соціальної основи.
До стор. 86. Р о н і — псевдонім французьких ппсьменпиків-братів Бьоксів: Жозефа (1856—1940) і Жюстена (1859—1949), які до 1909 р. писали разом, пізніше — нарізно, під псевдонімами «Роні старший» та «Роні молодший». Примикали до натуралістичної школи.
Па стер Луї (1822—1895) — видатний французький біолог і хімік.
До стор. 88. Маргеріт Поль (I860—1918) — французький письменник, належав до натуралістичної школи.
До стор. 90. Скрам Амалія (1847—1905)—норвезька письменниця. У своїх творах викривала фальшивість буржуазної моралі, зокрема в питаннях шлюбу.
Торесен Магдалене (1819—1903) — норвезька письменниця, виступала за емансипацію жінки.
До стор. 92. ...п о с л е д н е г о женского конгресса...-Йдеться про міжнародний жіночий конгрес 1898 р. у Парижі. Такі конгреси, починаючи з 1888 р. (Вашінгтон), збиралися через кожні п’ять років до 1913 р. (Будапешт).
До стор. 93. Белау Елена (1859—1940) — прогресивна німецька письменниця, авторка численних романів про становище жінки в буржуазному суспільстві.
До стор. 94. Луїс П’єр (1870—1925) — французький письмен-ник-декадент.
В і л ь є де Ліль-Адан (1838—1889) — французький письменник. У ранніх творах звучали бунтарські мотиви. Пізніша його творчість, особливо після поразки Паризької комуни, пройнята песимізмом, містицизмом.
Меріме Проспер (1803—1870)—видатний французький письменник, відомий як майстер реалістичної новели.
До стор. 95. Ф р а п а н Ільза (справжнє ім’я — Левієн Ільза;
1852—1908) — німецька письменниця. У своїх творах порушувала питання про становище жінки в буржуазному суспільстві.
До стор. 96. Бутті Енріко-Аннібале (1868—1912) — італійський драматург, стояв на консервативних позиціях.
Кіплінг Редьярд-Джозеф (1865—1936) — англійський пи-сьменннк. У його творах критика конкретних дій англійських колонізаторів поєднується із захистом британського імперіалізму, з проповіддю расистських ідей.
До стор. 97. Я н і ч е к Марія (псевдонім — Штейн Марія; 1860— 1927) — маловідома німецька письменниця. їй належить ряд