Свіжі відгуки
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Читаємо онлайн І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Хоть по закону пора бы давно. Нам еще б снега, ну, самую малость. Он попугал лишь вчера и ушел. Три дня до Нового года осталось, Но, коль с морозом, уже хорошо. «Змінилася погода швидко дуже…»
Змінилася погода швидко дуже. Ще вранці дощ телющив, мов з відра… Надвечір льодом вкрилися калюжі, Й вуаль на землю снігова лягла. Немов майстриня, тче тонку основу І ниточки до ниточок кладе, Бо завтра сніг, напевне, зранку знову З похмурих хмар по-справжньому піде. А поки ніч, холодна і порожня, Так звучно першим льодом хрумкотить Та одинока зіронька тривожно Між хмар густих у небі мерехтить. «Последний день воскресный года…»
Последний день воскресный года И… ожидание зимы. Как поменялась вдруг природа, И с нею поменялись мы. Где непрерывность и конкретность Морозных зимних снежных дней? Мы постоянство на дискретность Меняем в жизни вслед за ней… Цикличность жизненных устоев Порвав на мелкие куски, Мы все по-волчьи нынче воем От безысходности, тоски… Хотя, возможно, что природа В безумстве нашем бытия Под нас сменила и погоду… Природы логика своя. «Крошит Бог в небе снежную краюшку…»
Крошит Бог в небе снежную краюшку, И крошки вниз летят, летят, летят… Но, покрошив всего одну полушку, Вдруг перестал – такой вот снегопад. А где ж пурга, где снежные метели, Такие, что не выйдешь за порог? Ведь этим снегом даже в парке ели В наряд пушистый Бог одеть не смог. Ну, ничего, мы подождем немножко, И к вечеру, глядишь, вновь снег пойдет,
Змінилася погода швидко дуже. Ще вранці дощ телющив, мов з відра… Надвечір льодом вкрилися калюжі, Й вуаль на землю снігова лягла. Немов майстриня, тче тонку основу І ниточки до ниточок кладе, Бо завтра сніг, напевне, зранку знову З похмурих хмар по-справжньому піде. А поки ніч, холодна і порожня, Так звучно першим льодом хрумкотить Та одинока зіронька тривожно Між хмар густих у небі мерехтить. «Последний день воскресный года…»
Последний день воскресный года И… ожидание зимы. Как поменялась вдруг природа, И с нею поменялись мы. Где непрерывность и конкретность Морозных зимних снежных дней? Мы постоянство на дискретность Меняем в жизни вслед за ней… Цикличность жизненных устоев Порвав на мелкие куски, Мы все по-волчьи нынче воем От безысходности, тоски… Хотя, возможно, что природа В безумстве нашем бытия Под нас сменила и погоду… Природы логика своя. «Крошит Бог в небе снежную краюшку…»
Крошит Бог в небе снежную краюшку, И крошки вниз летят, летят, летят… Но, покрошив всего одну полушку, Вдруг перестал – такой вот снегопад. А где ж пурга, где снежные метели, Такие, что не выйдешь за порог? Ведь этим снегом даже в парке ели В наряд пушистый Бог одеть не смог. Ну, ничего, мы подождем немножко, И к вечеру, глядишь, вновь снег пойдет,
Відгуки про книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: