Свіжі відгуки
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
Читаємо онлайн Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний
все далі. 2. «Залишається мелодія і сум.»
Залишається мелодія і сум. Глянь, це ти і я, це той день, в якому ми любимо одне одного, це світ, де голоси нашої юності натягнули сталеві троси над затокою, над катерами з обдертою фарбою, над поїздами, що повезли перших. Зійди на цей міст, і назвімо його пам’яттю. Коли підуть останні, залишиться тільки сум, наче вино, настояне на травах: вікно — це неминучість скла, перед яким зупиняємося. 3. «Місто вночі…»
Місто вночі — озеро для птахів перелітних. Вони опускаються в його вогні, і вода тіней змикається над ними. Прокидаючись опівночі, бачимо: сірий морок притрусив місто, наче попіл жарини багаття. Спалахуємо крізь них. Проведи мене цією стежкою: леза мечів залишають свої гнізда (час вирію — час прощань): надто похмура рать, але маю бути там. Рух рядами, наче прокинувся звір, чорнота сталі створює відображення озера. В глибині вод — течія прозора і затока осіння, засипана листям барвистим. Пластика Архипенка
Наших спогадів плутанину і важку зримість предметів, створених нами, ми звідти принесли, де можна світ усвідомити не як безмежну самотність в оточенні тиші, а як силуети будинків у фіолетовім надвечір’ї і, може, контури дерев, розмиті дощем і вітром. …і тепер залишаємо в просторі мармуровий пливкий силует двох коханців, позначаючи цим не нашу мету, а просто доцільність нашого існування між зір, що самотнім своїм світлом схожі на іскринки сміху в зеленавих слов’янських очах. СПЕКОТНОГО ПОЛУДНЯ
Цикл
2. «Земля скорботи нашої.»
Залишається мелодія і сум. Глянь, це ти і я, це той день, в якому ми любимо одне одного, це світ, де голоси нашої юності натягнули сталеві троси над затокою, над катерами з обдертою фарбою, над поїздами, що повезли перших. Зійди на цей міст, і назвімо його пам’яттю. Коли підуть останні, залишиться тільки сум, наче вино, настояне на травах: вікно — це неминучість скла, перед яким зупиняємося. 3. «Місто вночі…»
Місто вночі — озеро для птахів перелітних. Вони опускаються в його вогні, і вода тіней змикається над ними. Прокидаючись опівночі, бачимо: сірий морок притрусив місто, наче попіл жарини багаття. Спалахуємо крізь них. Проведи мене цією стежкою: леза мечів залишають свої гнізда (час вирію — час прощань): надто похмура рать, але маю бути там. Рух рядами, наче прокинувся звір, чорнота сталі створює відображення озера. В глибині вод — течія прозора і затока осіння, засипана листям барвистим. Пластика Архипенка
Наших спогадів плутанину і важку зримість предметів, створених нами, ми звідти принесли, де можна світ усвідомити не як безмежну самотність в оточенні тиші, а як силуети будинків у фіолетовім надвечір’ї і, може, контури дерев, розмиті дощем і вітром. …і тепер залишаємо в просторі мармуровий пливкий силует двох коханців, позначаючи цим не нашу мету, а просто доцільність нашого існування між зір, що самотнім своїм світлом схожі на іскринки сміху в зеленавих слов’янських очах. СПЕКОТНОГО ПОЛУДНЯ
Цикл
2. «Земля скорботи нашої.»
Відгуки про книгу Київські контури. Вибрані вірші - Аттіла Могильний (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: