Сонце, молодість, салют - Світлана Бонд

Аліса перша схопилася зі стільця і повела дівчинку в менш людне місце. Почала обіймати, заспокоювати, не бажаючи псувати вечерю присутнім.

Діана з тривогою поглядала на них, сумніваючись, чи варто втрутитися, а потім відчула, як по її улюбленій сорочці від плечей до живота стікає щось солодке, з приємним запахом. Гранатовий сік.

Вона сіпнулася назад і помітила Вероніку зі склянкою в руці та винуватою посмішкою. Від її яскраво-червоної блузки в очах почало рябіти, а об гостро намальовані брови й зовсім можна порізатися.

- Вибач, я випадково спіткнулася.

- Випадково?! - процідила Діана, піднявшись. - Ну я тобі влаштую, - вона стискала кулаки, насилу стримуючи подальший спалах гніву.

Вероніка рушила на кухню, відносити посуд, а Діана сіла за стіл, куди вже повернулася Аліса.

- Занадто награно спіткнулася, - прошепотіла вона.

- Знаю, - Діана витирала пляму серветкою, що швидко пофарбувалася в рожевий. - Незадовго до цього вона мені комплімент зробила, потім зіпсувала.

- На чорно-білому майже не помітно, відіпреться, - підбадьорювала Лариса, не відриваючи очей від своєї тарілки, що стрімко порожніла.

Залишалося пару годин до дискотеки, молодші загони побігли на гойдалки, або ж за м'ячами, а старші почали збиратися вже зараз. На цей час їх залишили в спокої, і у вожатих з'явилося трохи часу на себе.

Діана вирішила швиденько збігати в душ, що знаходився в центрі табору. Окрема будівля для дівчат, зовсім поруч для хлопців. У коридорчику вона залишила рушник з сумочкою і застигла, роздивляючись на вішалці червону блузку, яку неможливо стерти з пам'яті. Це наче подарунок долі.

Злісно усміхнувшись, вона почала підходити ближче. За шумом води нічого не чути, так само як і Вероніка, стоячи під душем, не здогадувалася про замах на її річ.

Діана схопила блузку, яку вже наступної секунди мала намір розірвати, і різко обернулася. Занадто пізно схаменулася, забула зачинити двері, тому зараз перед нею стояв Вадим. Теж у душ йшов, а побачивши таке, передумав.

Як і всі інші вожаті, вже чув про той інцидент, тому здогадувався, що задумала Діана. По очах помітно, що він хоче перешкодити.

- Це жіночий душ, Вадиме Юрійовичу, - Діана сховала блузку за спину.

- Повісьте назад, Діано Сергіївно, - спокійно попросив він.

- Моя блузка не відіпреться, - нагадала вона. - А її не зашиється!

Почувся тріск тканини, ґудзики один за одним полетіли на кахель.

Вадим налетів на Діану і притиснув до себе, але зупинити не встиг, надто швидко вона це провернула, навіть його присутність не допомогла.

- Пізно, - прошипіла вона і кинула річ на суху підлогу.

Діана сподівалася піти безкарно, але Вадим так само не відпускаючи її, почав заштовхувати в сусідню кабінку. Вона брикалася, смикала ногами й напружувалася всім тілом аби розімкнути його руки, тільки він цього не помічав. Йому з легкістю вдалося занести дівчину в кабінку і прямо перед її носом закрити дверцята.

- Освіжися!

Вадим потягнувся рукою до важеля, куди можна дістати, навіть не перебуваючи в кабінці. Це нагадувало сільський душ, усе просто, ніяких режимів, тепла вода тече зверху і ніяк інакше. І найжахливіше, кожна кабінка зачинялася зсередини й зовні, в чому не було сенсу. Руки відірвати тому, хто придумав ці гачки.

З великим напором хлинула вода. Лише за кілька секунд Діана прийшла до тями, і прикриваючи обличчя, потягнулася другою рукою вгору. Відскочила до стіни й нарешті змогла намацати важіль. Повернула в інший бік і вода зупинилася.

- Я тобі це пригадаю, - процідила вона. Притулилася лобом до дверей, кілька разів стукнула кулаком по дереву.

- Дивись, як би тобі Вероніка чого не пригадала, - почувся голос Вадима, який виявляється не пішов. - Не раджу кликати на допомогу, вона тебе не випустить, а нову шкоду придумає.

Тут він має рацію, якщо у Вероніки з'явиться можливість познущатися ще трохи, вона неодмінно це зробить. Страшно уявити, на що ще здатна її хвора фантазія.

Коли грюкнули двері й Вадим зник, Діана присіла та оцінила відстань від підлоги до дверцят, якщо сильно зігнутися або лягти, то можна проповзти, чим вона й зайнялася. Тоді ж пообіцяла собі, що відірве всі гачки зовні, до цього моменту ніхто не згадував про них, жодного разу нікого не зачиняли, а потім з'явився Вадим.