Мафія - Павло Штепа
Невiгласи думають, що йде боротьба американських капiталiстичних пiд личиною демократичних iдей з московськими соцiалiстичними комунiстичними iдеями. А справдi ж — навпаки. Iде боротьба американських соцiалiстичних iдей з московськими нацiоналiстичними пiд личиною комунiстичних. Яскравим прикладом того є Китай. Та ж iсторичним фактом є те, що комунiстичний уряд в Китаї допомогли запровадити США, а не Московщина. Без допомоги США не було б й досi комунiстичного уряду в Китаї.[4]
Полiтика Московщини є НЕ соцiалiстична, а чисто московська, нацiоналiстична.[5]
Це полiтика США є соцiалiстична. США в полiтицi (понадто в домашнiй) вже викинули на смiтник чимало капiталiстичних iдей, вже запровадили чимало соцiалiстичних iдей та засад. Московщина — навпаки. Вона вже викинула деякi соцiалiстичнi iдеї, а запровадила капiталiстичнi.
Радiокоментатор США Дiн Менiон сказав: «США вiд 1917 року досi не мали жодної перемоги над комунiстичною Московщиною анi на полi бою, анi за дипломатичним столом. Щогiрше! — На воєнних заводах США працює понад 2.000 московських шпигунiв. Найвищий Суд США вiд 1953 року до 1962 року ухвалив 20 разiв на користь комунiстiв. Цей Суд уневажнив закон, який вимагав обов’язкову реєстрацiю кожного комунiста в Америцi. США дали комунiстичнiй Югославiї допомоги на два мiльярди доларiв; продали запiвдурно їй вiйськовi ракетнi лiтаки; вишколили в себе кiлька сот югославських вiйськових летунiв. Уряд США заборонив своїм генералам провадити антикомунiстичний вишкiл воякiв. США вже готовi вiддати Московщинi Берлiн, пiдписавши з нею якусь угоду, хоч дуже добре знають, що Московщина з кiлькасот угод не дотрималася ще жодної, i напевно порушить угоду про Берлiн (крок назад, щоби потiм зробити два вперед), а США не вишлють свого вiйська боронити Берлiн».
Демократичний лад у США, хоч помалу, проте стало вироджується на соцiалiстичну, зосереджену (централiзовану) диктатуру. Наприклад, Парламент (Конгрес) вже ухвалив надати президентовi диктаторськi права на випадок якогось великого нещастя, наглої вiйни, великих заворушень тощо. За таких обставин президент має право проголосити винятковий, воєнний стан, i перебрати ВСЮ владу в свої руки. Чи той винятковий стан прийшов чи нi — визначає сам президент. Отже, вiд нього одного залежить: чи запровадити диктатуру, чи нi. А президент є водночас i Головнокомандувачем вiйська США. Так Парламент стає бiльш-менш «гумовою печаткою» в руках президента. А поготiв i тому, що мiнiстрiв призначає сам президент, i вони пiдлягають лише йому. Проголосивши винятковий стан, уряд США перебирає пiд свою безпосередню владу ВСЕ життя США. Вiн перебирає всi шляхи i засоби перевозу, радiостанцiї, всi промисловi пiдприємства, все рiльництво з рiльниками i машинерiєю, всi склади та крамницi харчiв, всi запаси пального, мобiлiзує всiх громадян до обов’язкової працi там, де хоче уряд. Так уряд плануватиме i керуватиме ВСIМ життям, не лише громадським, але й особистим. Отже, буде той лад, який iснує вже 50 рокiв у СРСР.
Президент США Томас Джеферсон казав ще 165 рокiв тому: «Ми, американцi, створили майже досконалу республiку. Але чи нашi нащадки втримають її? Чи дуже збагатiвши, не забудуть про вартiсть волi? Високий бо добробут без високої моралi та любовi до волi — це найкоротший шлях до руїни».
Йому вiдповiв 1952 року американський патрiот ген. Д. Макартур, кажучи: «Нашi полiтичнi провiдники ведуть США простiсенько до комунiстичної держави, i то так твердо, нiби полiтикою США керують самi кремлiвськi диктатори».
Ген. Д. Макартур ясно бачив, що в США стало посилюється рух до диктаторської держави з її нищенням всiляких вольностей i прав громадянина та громади. А цi ж права та вольностi були i є основою полiтичного, господарського, суспiльного поступу та величi США.
Президент США Авраам Лiнкольн казав сто рокiв тому: «Якщо США колись впадуть зруйнованi, то зруйнують їх не зовнiшнi сили, але внутрiшнi». Це саме повторили 40 рокiв тому президент Герберт Гувер та iсторик США Н. Ботлер. I справдi, теперiшнi президенти США: Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi гостро ганили так званих «правих», тобто людською мовою — патрiотiв США, а всi попереднi президенти — навпаки — хвалили патрiотiв США. Риба вiд голови починає гнити. Отже, пророцтва Т. Джеферсона, А. Лiнкольна, Г. Гувера, Н. Ботлера вже починають здiйснюватися.
Патрiотичний журнал США «Хрест i Прапор» писав: «Якщо не буде глибокої змiни в американському народi, якщо не буде справжнього хрестоносного походу проти всiх злих сил руїни, безбожництва, безморальностi особистої i громадської, то ми будемо свiдками занепаду й упадку США. Культурне здичавiння всього суспiльства США знизу й догори, розвал родини. Помилки, хитання, заляк, страх закордонної полiтики, нерозважна заборгованiсть — таке зруйнувало не одну державу в iсторiї. В усьому життi нашому бачимо брак iдейностi, брак засад правди та справедливостi. Вiдкрита пропаганда розпусти, дикунського нищення заради нищення. Ми, американцi, багато балакаємо про наше провiдництво у свiтi, але, як показує життя, ми не спроможнi дати те провiдництво. Ми думаємо, що ми зможемо купити за нашi долари пошану iнших народiв до США. А тi народи одною рукою беруть нашi долари, а другою дають нам ляпаса».
Нахил до морального упадку i соцiалiстичної диктатури бачимо не лише в США, але й у всiх цивiлiзованих i напiвцивiлiзованих державах. По 2-iй свiтовiй вiйнi бачимо в кожнiй країнi т. зв. «вiльного» свiту великi обмеження волi та прав людини i суспiльства. Запроваджуючи цi обмеження заради потреб вiйни, уряди обiцяли скасувати їх по вiйнi. Не скасували. Збiльшене заради вiйни число державних урядовцiв не лише не зменшили, але навпаки — збiльшили i в мирний час. А всiм їм треба платити. Отже, податки ростуть щороку.
