Мафія - Павло Штепа
За таких обставин США не потребували завоювати Московщину, щоби накинути їй свою волю. Вистачало би лише прилякнути, що скинуть атомну бомбу на Москву, Ленiнград, Урал та iншi осередки вiйськової та полiтичної сили Московщини.
США мали повну можливiсть улаштувати Схiдну Європу i всю Азiю так, як лише самi забажали би. А як «улаштувати» — знаємо. Виникають запитання: 1) Чи вони хотiли так «уладнати»? 2) А якщо нi, то хто ж так уладнав?
На перший запит вiдповiдають самi американцi. Посол США в Москвi телеграфував до Вашинґтона ще 1936 року: «Ми не смiємо анi на хвилину пiддаватися оманi нiби можна встановити направду приятельськi стосунки iз савєтським урядом, чи з комунiстичною партiєю, бо ж мета обидвох — запровадити комунiзм у всьому свiтi».
Англiйський банкiр, що добре знав свiтовi справи, Вiктор Стасун сказав ще 1940 року: «Незадовго ми побачимо Московщину найгiршим ворогом Великобританiї. Й усунення А. Гiтлера не зменшить московської ворожостi до нас».
Славний американський дiяч о. Ч. Кофлiн писав: «Нiхто не простить А. Гiтлеровi його злочинiв, убивств, анi його союзу з Й. Сталiним. Але коли буде знищений гiтлеризм, тодi комунiзм оволодiє Нiмеччиною i посунеться пiд Париж та Лондон».
Колишнiй президент США Герберт Гувер тиждень пiсля нападу Нiмеччини на СРСР сказав: «Казати, що у спiлцi зi Й. Сталiним ми забезпечимо волю у свiтi — це глум та кпини з волi; це — заперечення волi».
Член Парламенту США Роберт Тафт казав 29.07.1941 р. по радiо: «Чи ж можна повiрити, що Московщина воює за демократичнi iдеї? А наш президент щойно проголосив, що США дадуть для СРСР всю допомогу, що лише зможуть. Чи задля того аби поширити чотири волi в усьому свiтi треба давати комунiстичнiй Московщинi гармати, лiтаки, танки? Та жодна держава не спричинилася до цiєї вiйни бiльше, як власне Московщина. Не було би угоди помiж Московщиною та Німеччиною — не було би нападу на Польщу. Отже, Московщина є такий самий нападник, як i Нiмеччина. А США має в iм’я демократiї зробити союз iз найжорстокішими деспотами у свiтi. Перемога комунiзму у свiтi буде далеко небезпечнiша для США, нiж перемога нацизму, бо нацизм не має найменших шансiв поширитися в США, а натомiсть комунiзм вже має чималi осяги в США, бо вiн виступає в демократичнiй личинi».
Сенатор Г. Джексон кричав у сенатi: «О, Боже! Чи ми, американцi, падали колись так низько, щоб вибирати помiж двома катами? Та ж Й. Сталiн був союзником А. Гiтлера! А тепер ми самi постачаємо Сталiновi зброю, яку вiн вжиє колись проти нас».
Гурт патрiотiв зi США оприлюднив 5.08.1941 р. таку вiдозву до суспiльства Пiвнiчної Америки: «Американський народ мусить твердо вимагати вiд парламенту та сенату припинити теперiшнє втягання США у вiйну. Так звана «позичка-винайом» переходить встановленi законом межi. Вже наш флот чинно виступив у вiйнi; вже наше вiйсько обсадило вiйськовi бази поза Америкою. Вже СРСР одержав вiд нашого президента обiцянку допомоги вiйськовим спорядженням, хоч Парламент та Сенат не давали йому уповноваження на це. Вже є iншi, виразно воєннi, кроки нашого уряду. Ця вiйна не є свiтовим зударом деспотiї з волею. Отже, з огляду на те, що ця вiйна є вiйною лише за панування деспотiв, наш народ не бажає брати в нiй участь. Мало хто з чесних людей вiрить, що Нiмеччина та Iталiя є тепер, чи можуть бути колись загрозою незалежностi будь-якої частини американського континенту, якщо ми належно дбатимемо про охороннi заходи. Воля в Америцi не залежить вiд наслiдкiв боротьби iнших держав за панування». Цю вiдозву пiдписали: колишнiй президент США Г. Гувер, пiдпрезидент Чарлз Дейвiс, колишній мiнiстр Гефорд Мек-Найдер, губернатор штату Iлiнойс Френк Ловден, колишнiй посол Генрi Флетчер, колишнiй посол Йошуа Кларк, ректор унiверситету Роберт Готчiнс, редактор «Вашинґтон Пост» Фелiкс Морлi, визначнi письменники Iрвiн Коб, Кларенс Вуланд, визначнi дiячi Олф Лендон, Джозеф Скатерґуд та iншi найвизначнiшi особи США.
Голова Великобританського уряду У. Черчiлль писав: «Це була би безмежна катастрофа, якби московське дикунство знищило культуру i державну незалежнiсть старих європейських народiв».[3]
Славний журналiст США К. Вiґанд писав 13.02.1944 р.: «Наступна Третя свiтова вiйна вже розпочалася; вже показує своє жахливе обличчя, хоч попередня (Друга) вiйна ще не скiнчилася. Ця Третя вiйна — це вiйна мiж Сходом i Заходом, що її Московщина вже започаткувала. I дивна iронiя долi! — США та Великобританiя торують дорогу Московщинi. Кiнець теперiшньої стрiлянини та бомбування не буде кiнцем вiйни. Крiзь пороховий дим теперiшньої вiйни вже видко зариси Третьої свiтової вiйни, що розгориться надобре за яких кілька десят рокiв. Спочатку вона буде переважно iдеологiчна та господарча (економiчна)». Це писав вiн за три мiсяцi перед Ялтинською нарадою (конференцiєю).
Отже, бачимо, що в США були поважнi люди, якi попереджували про московську небезпеку. I не дивлячись на це, хтось чи щось зробило повоєнне, мiжнародне життя таким, яким ми бачимо його тепер.
Хто зробив? Що зробило?
Корiння всiх теперiшнiх нещасть Захiдного свiту лежать у тому, що 1914 року Європа не мала анi одного державного мужа настiльки далекозорого, щоби побачити, що той 1914 рiк започаткував нову добу в iсторiї людства — добу НАЦIОНАЛIЗМУ, добу творення нових нацiй i вiдродження приспалих старих. Жодний європейський державний муж не добачив, що на Сходi Європи повстали сили, якi визначатимуть долю Європи i всього свiту на наступнi сторiччя. Європейськi iсторики, соцiологи, полiтики не зрозумiли, що азiйський, хижацький, московський народ викинув 1917 року на смiтник iсторiї свою морально зiгнилу, духовно знесилену провiдну верству — дворянство, а покликав до влади нову, молоду, повну наснаги провiдну верству — пiвiнтелiгенцiю; покликав новiтнiх пуґачових-разiних з унiверситетськими дипломами i сповнених жадоби вести свiй народ на новi, ще бiльшi загарбання Європи та свiту. Ослiпленi московськими iсториками, європейськi полiтики
