Precedent UA — 2015 - Колектив авторів

свого рішення від 30 вересня 2009 року у справі № 1–23/2009 «Про право на правову допомогу», роз'яснив, що згідно з Конституцією України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (частина перша статті 63). Конституційний Суд України відзначає, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини: у рішеннях «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року, «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 року та «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод…»

108) рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 січня 2013 року, справа № 2208/780/12, суддя Драч І.В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29594380

Теза із рішення: «.Суд не бере до уваги протоколи явок з повинною ОСОБА_3, оскільки ці свідчення отримані у ОСОБА_3 працівником міліції ОСОБА_12 без роз'яснення права на захист, та без участі захисника, хоча за висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 мав і має психічні вади, що є підставою для обов'язкової участі адвоката. Ці свідчення ОСОБА_3 є неналежними доказами оскільки здобуті з порушенням вимог статті 45 КПК України в ред. 1960 року. У рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника…»

109) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2014 року, справа № 232/5754/12, судді: Ковбаса Ю. П., Гайд Г. В. та Шлапак Д. О.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39659069

Теза із рішення: «…Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини в рішенні вказаного суду по справі «Шабельник проти України» № 16404/03 від 19 січня 2009 року, щодо використання доказів, здобутих із порушенням права затриманого на мовчання та права не свідчити проти себе, вказаний суд зазначив, що це — загальновизнані міжнародні стандарти, які є основними складниками поняття справедливого судового розгляду за статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.»

110) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року, справа № 1–166/11, судді: Леонтюк Л. К., Щасна Т. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21513347

Теза із рішення: «..Крім того… Європейський Суд зазначає, що українське законодавство передбачає обов’язкове представництво захисником інтересів осіб, яким у випадку засудження судом загрожує довічне ув’язнення…»

111) рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2015 року, справа № 755/8115/14-к, суддя Бірса О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47103672

Теза із рішення: «..Тож, суд, аналізуючи зміст показань вказаного свідка, в частині, яка містять посилання на показання з чужих слів, а саме ОСОБА_6, виходячи з положень ч. 7 статті 97 КПК України, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛу справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», не визнає допустимими, оскільки вони надані свідком, як співробітником оперативного підрозділу у кримінальному провадженні, в якому він здійснював процесуальні дії при його розслідування, а в іншій частині суд визнає покази цього свідка належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України. При цьому, суд також враховує, що згідно статті 88 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, висновків ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, та у справі «Шабельника проти України», покази цього свідка з приводу даних, які характеризують особистість обвинуваченого в частині зловживання алкогольними напоями, є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення…»

112) рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 липня 2015 року, справа № 323/2071/14-к, судді: Щербань Л. С., Фісун Н. В. та Шудрик А. А.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46397045

Теза із рішення: «…Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та рішень Шабельник проти України 2009 року, Жогло проти України 2008 року, Жуковський проти України 2012 року ніхто не зобов’язаний доказувати свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. В разі, якщо не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад злочину, а також при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, ухвалюється виправдувальний вирок…»

Немотивоване відхилення або не взяття до уваги судом аргументів сторін…

Федоров і Федорова проти України, № 39229/03, 26 липня 2011 року (див. Право на приватне та сімейне життя)

Вєренцов проти України, № 20372/11, 11 квітня 2013 року (див. Свобода зібрань та об’єднань)

Відсутність належної можливості оскаржити судове рішення…