Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Она есть вѣчным Союзом между Богом и человѣком, она огонь есть невидимый, которым Сердце разпаляется к Божію Слову, или волѣ. А посему и сама она есть Бог73.

Сія Божественная Любовь имѣет на себѣ внѣшніе виды, или значки; они-то называются: церемонія, обряд, или образ благочесгїя. И так церемонія возлѣ благочестія есгь то, что возлѣ плодов лист, что на зернах шелуха, что при доброжелательствѣ комплементы. Есгли ж сія маска лишена своей силы, в то время остается одна лицемѣрная обманчивосгь, а человѣк -Гробом разкрашенным74.

Все же то церемонія, что может исправлять самый негцасгный бездѣльник.

Глава 8.

Закон Божїй и преданїе - разнь

Закон Божїй пребывает во вѣки75, а человѣческія преданїя не вездѣ и не всегда.

Закон Божїй есгь Райское древо, а преданїе - тѣнь76.

Закон Божїй есть плод жизни77, а преданїе - лисгвїе. Закон Божїй есгь Божїе в человѣкѣ Сердце, а преданїе есгь смоковный лист, часто покрываюігцй єхидну78. Дверь храма Божїя есгь закон Божїй, а преданїе есгь придѣланный к храму притвор. Сколько преддверїе от олтаря, а хвосг от головы, сголь далече отсгоит преданїе79.

У нас почти вездѣ несравненную сію равность сравнивают, забыв закон Божїй и смѣшав с Грязью человѣческою воєдино, даже до того, что человѣческія враки выше возносят и, на оныя уповая, о любви не подумают, да исполнится сїе: "Лицемѣры! За преданїя ваша разорисге закон"80. Все же то есть преданїе, что не Божїй закон.

Глава 9-я.

О Страстях, или Грѣхах

Страсть есть Моровой в Душѣ воздух. Она есгь безпутное желанїе видимосгей, а называется нечисгый, или мучительный, дух. Главнѣйшая всѣх есть зависть, мать протчих страстей и беззаконїй. Она есть Главным Центром оныя пропасти, гдѣ душа мучится.

Ничто ее не красит и не пользует. Не мил ей свѣт, не люба благочинность, а вред сголь сладок, что сама себе десятью снѣдает.

Жалом адскаго сего дракона есгь весь род Грѣхов. А вот фамилїа его: ненависть, памятозлобїе, гордость, лесть, несытосгь, скука, раскаянїе, тоска, кручина и прочая81. Неусыпаемый в Душѣ червь.

Глава 10.

О Любви, или Чистосердечїи

Противится сей Безднѣ чисгосердечїе. Оно есгь спокойное в Душѣ дыханіе и вѣяніе Святаго Духа.

Оно подобно прекрасному Саду, тихих вѣтров, сладкодышугцих цвѣтов и утѣхи исполненному, в котором процвѣтает древо нетлѣнныя Жизни.

А вот плоды его:

доброжелательсгво, незлобїе, склонносгь, кротосгь, нелицемѣріе,

благонадежность, безопасность, удовольствїе, кураж82 и протчїя

неотъемлемыя забавы.

Кто такову Душу имѣет, мир на нем и милость83, и веселїе вѣчное над головою сего исгиннаго Хрисгїанина84.

Аминь.

Цей трактат є конспектом катехитичного курсу, що його Сковорода читав у "додаткових класах" Харківського колегіуму, які були відкриті 2 лютого 1768 р. Наказ про призначення Сковороди на посаду викладача катехізису було підписано 8 липня цього ж року. Отже, твір міг бути написаний у другій половині 1768 р. Щоправда, під списком стоїть дата 1766. Цю ж таки дату наводить і Михайло Ковалинський. На цій підставі Анастасія Ніженець припускала, що Сковорода написав трактат 1766 р. (наказ сенату про організацію "додаткових класів" з'явився ще 1765 p., і вже тоді харківський генерал-губернатор Євдоким Щербинін міг запропонувати Сковороді обійняти посаду викладача катехізису [див.: НіженецьА. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 118]). Значно пізніше, а власне, 1780 p., Сковорода дописав до цього трактату вступ. «Начальная дверь ко христіянскому добронравію» складається з десяти невеличких глав, в яких коротко з'ясовано поняття Бога, віри, Божого промислу, любові, гріха тощо, а також подано десять Божих заповідей. Цей трактат Сковороди відрізняється від узвичаєних у старій українській богословській традиції катехізисів [про жанр катехізму в українській літературі див., зокрема: Пилипович Д. Катихисіс єп. Інокентія Винницького в богословському контексті епохи // Винницький І. Катихисіс, або бароковий душпастирський сад. - Перемишль, 2007. - С. 25-111]. Зрештою, згідно з інструкцією білгородського та обоянського єпископа Самійла Миславського від 1769 р. [див.: ЛебедееА. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове универ-ситета // Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1885. - Кн. 4 (окт.-дек.). - С. 79], курс катехізису в Харківському колегіумі почали читати за підручником Платона Льовшина [див.: Платон, ієром. Православноє ученіє, или сокращенная христіанская богословія. - Київ, 1791], -автора, який на ту пору втішався славою "нового Феофана [Прокоповича]". Автограф до нашого часу не дійшов. Найкращий список, зроблений наприкінці XVIII ст. (десь після 1788 р.), зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 7, арк. 3-19). Трактат був уперше опублікований у журналі «Сионский вестник» (1806. - Ч. 3. - Авг. - С. 156-179). Подаємо за списком відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

1 "Дверь" (лат. janua) в сенсі "вступ, упровід" - досить поширена в старовину назва творів. Пор., наприклад: «Відчинені двері мов» («Janua linguarum reserata»), «Відчинені двері речей» («Janua rerum reserata») Яна Амоса Коменського; цю назву вживав і Ляйбніц [див.: Чижевський Д. Коменський і західна філософія // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. -Київ, 2005. - Т. 3. - С. 149]. А слово добронраеіе в Сковороди відповідає гр. арєтт) й лат. virtus. Принаймні у своєму перекладі Ціцеронового трактату «De senectute» Сковорода передає саме цим словом латинське virtus - 'доблесть, гідність, талант, дар, цнота, моральна досконалість".

2 Див. прим. 194 до циклу «Сад божественных пѣсней».

3 Щастя - центральне поняття етики евдемоністського типу, чиї прибічники, зокрема й Сковорода, вважали досягнення щастя мотивом та метою всіх людських прагнень.

4 Парафраза Євангелії від св. Луки 17: 21. Пор.: цртвїе вжїе внХтрь вЗсъ єсть.

5 У Біблії є фраза въ ^кон^Ь вышнагш (Книга Ісуса, сина Сирахового 9: 20; 39: 1).

6 Соломон - син Давида й Вірсавії, цар Ізраїля, автор Пісні над піснями, Книги Притч та Книги Екклезіястової - жив бл. 1033-975 pp. до н. е.

7 Див. прим. 194 до циклу «Сад божественных пѣсней».

8 Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 72 (73): 25. Пор.: Что во /ий єсть нл нвсй; й СЗ тевє что вос^от^ъ Hd ^С/И/ій;

9 Трохи