Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

транспорту. У цьому випадку землі берегової смуги належатимуть як до земель водного фонду, так і до земель річкового транспорту, і при визначенні правового режиму смуг слід керуватися також нормативно-правовими актами, що визначають режим земель річкового транспорту (див. ст. 70 ЗКУ та коментар до неї).
Глава 13 Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До частини першої. Визначальним у виділенні даної категорії земель є факт їх надання для певних потреб. В силу буквального розуміння коментованої норми, якщо земельна ділянка не надана, але лише призначена для цих самих потреб планувальною документацією (див. ст. 39 ЗКУ та коментар до неї), цього недостатньо. Такий підхід виглядає непослідовним (порівн. з ч. 1 ст. 22 ЗКУ). Під "встановленим порядком" розуміється одна з передбачених главами 19-21 ЗКУ процедура надання земельних ділянок у власність чи в користування.

Крім того, віднесення земель до даної категорії в багатьох випадках взагалі здійснюється, виходячи не стільки із цільового призначення земельної ділянки, скільки із специфічного статусу суб'єкта, якому вона надана (найбільш очевидним такий підхід є у випадку ст. 77 ЗКУ).

Дана категорія земель поділяється на ряд видів земель в залежності від мети їх надання. Використання земель здійснюється для задоволення великої кількості різноманітних цілей, перелік яких у законодавстві на сьогодні не є вичерпним. Однак, як відзначав М.І. Краснов[161], це не є перепоною для об'єднання згаданих земель в особливу категорію земель. Усі види вказаних земель характеризуються тим, що вони використовуються для спеціальних цілей несільськогосподарського характеру.

У законодавстві колишнього Союзу РСР ця категорія земель іменувалась "землями спеціального призначення", "землями спеціального несільськогосподарського призначення". Видається, що наведені поняття є більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, чітко відображають призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою "та іншого призначення"; по-друге, ці поняття є більш лаконічними та зручними для використання.

У тексті коментованої норми буквально йдеться про надання земельних ділянок відповідного призначення підприємствам, установам, організаціям. У зв'язку із цим у практиці іноді виникають спірні ситуації[162]. Вважаємо, що коментоване положення не можна розуміти буквально, а тому до суб'єктного складу можна віднести й різні види фізичних осіб, щодо яких ЗКУ не встановлені прямі обмеження з приводу набуття у власність чи в користування земельних ділянок для зазначених потреб.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають понад 1,84 млн. га[163].

До частини другої.

Загальна характеристика порядку (режиму) використання земель. Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначен­ням та правовим режимом, що розкривається у ст.ст. 66-77 ЗКУ та інших нормативно-правових актах (див. коментар до ст.ст. 66-77 ЗКУ). Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині[164] прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема:

• всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення, що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення;

• розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм (для типових об'єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затверджених у встановленому порядку проектів (для нетипових об'єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються нераціонально. Нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5-2,7 рази перевищують прийняті в країнах Західної Європи[165];

• здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об'єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення, навколо потенційно вразливих об'єктів - охоронні зони тощо;

• у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільсько-господарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об'єктів (ліній зв'язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об'єкту не відводиться, у зв'язку із розміщенням об'єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено відповідний земельний сервітут.

Описані особливості правового режиму будуть розкриті нижче при характеристиці