Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Здійснення промислового рибальства за своєю природою, як правило, передбачає використання акваторій водних об'єктів, що не надані у власність та користування фізичних та юридичних осіб. Тому у випадках промислового рибальства коментована норма не застосовується.

У РФ законодавство передбачає існування т.з. "водних сервітутів" (забору води, напування та прогону худоби, пересування човном тощо), у тому числі публічних, що за змістом практично співпадають із правом загального водокористування за законодавством України. Чинна законодавство України не передбачає такої конструкції, як "водні сервітути", хоча в принципі можливим є встановлення земельних сервітутів ідентичного змісту.

1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як З гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

До частини першої. Коментована норма відтворила положення ч. 1 ст. 88 ВК України.

Визначення поняття "прибережна захисна смуга" наведене у ч. 1 ст. 61 ЗКУ, ст. 1 ВК України. Останнє визначення навіть є більш повним; відповідно до нього прибережна захисна смуга - це "частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони". Щодо поняття та правового режиму водоохоронної зони, співвідношення її з прибережною захисною смугою див. ч. 2 ст. 59 ЗКУ та коментар до неї.

Щодо розмірів прибережної захисної смуги див. ч.ч. 2 та 3 коментованої статті, а щодо правового режиму - ст. ст. 61, 62 ЗКУ та коментар до них.

Існує розуміння положень ч. 1 коментованої статті про "виділення" земельних ділянок під прибережні захисні смуги як таких, що вимагають відведення земельних ділянок під прибережні захисні смуги (щодо процедури відведення див. ст.ст. 118 та 123 ЗКУ). Нам видається, що для такого розуміння немає підстав. Смуги встановлюються ipso iure, тобто в силу самих положень закону, і дотримання процедури відведення не вимагають (див. ч. 2 та коментар до неї).

До частини другої. Коментована частина відтворила положення ч.ч. 2, 3 ст. 88 ВК України. Нею передбачене існування прибережних захисних смуг ipso iure, незалежно від здійснення будь-яких землевпорядних дій чи дотримання якихось формальних процедур. Розмір прибережних захисних смуг обчислюється від урізу води в меженний період (період найменшої водності) і під час паводків тощо не змінюється.

Критерії визнання річок малими, середніми та великими визначені ст. 79 ВК України.

До частини третьої. Ч. 5 ст. 88 ВК України доповнює правила коментованої норми щодо визначення прибережної захисної смуги морів, навколо морських заток та лиманів - така смуга має встановлюватися "шириною не менше двох кілометрів від урізу води".

На сьогодні у правозастосовчій практиці трапляються випадки неоднозначного тлумачення ч. 3 ст. 60 ЗКУ. Проблема виникла через нечіткість формулювань закону і викликає питання: чи стосується згадане у першій половині речення правило про визначення прибережних захисних смуг не "автоматично" (як передбачає ч. 2 ст. 60), а за проектами землеустрою, земель населених пунктів, згаданих у другій частині речення. На наш погляд, відповідь на це питання має бути безумовно позитивною: при "автоматичному" встановленні прибережних захисних смуг врахування містобудівної документації, яке вимагається щодо земель населених пунктів, є неможливим, тож прибережні захисні смуги у населених пун­ктах мають встановлюватися за проектами землеустрою. Такий самий підхід закріплений у ст. 88 ВК України.

Правовий режим прибережних захисних смуг встановлений ст.ст. 61, 62 ЗКУ (див. коментар), ст.ст. 89-90 ВК України.

   1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

   2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

   3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній