Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор. Обмеження за цим видом діяльності є традиційним для спрощеної системи оподаткування. Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009:2010 даний вид діяльності відноситься до секції Я «Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок», класу 92.00 «Організовування азартних ігор».

У КВЕД ДК 009:2005 цей вид діяльності позиціонований у підкласі 92.71.0 «Діяльність з організації азартних ігор» та включає:

— діяльність казино, ігорних будинків тощо, пов’язану з організацією карткових та інших азартних ігор, таких, як бридж, покер, преферанс, більярд, лото тощо (ставки, парі);

— експлуатацію ігрових грошових автоматів;

— організацію лотерей, включаючи продаж лотерейних квитків.

Ця норма відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України від 4 листопада 2011 р. № 4014-VІ[371] не застосовується з 1 січня 2012 р., а вводиться в дію з дня набрання чинності законом, що регулює питання діяльності в сфері грального бізнесу.

2) обмін іноземної валюти. Це обмеження також не є новим для спрощеної системи оподаткування — відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється, зокрема, на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти.

Діяльність пунктів обміну валют віднесена КВЕД ДК 009:2010 до секції К «фінансова та страхова діяльність», клас 66.19 — «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення». У КВЕД ДК 009:2005 цей вид діяльності віднесений до секції І, підклас 67.13.0 — «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва»;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).

Принциповим моментом щодо цього обмеження є те, що воно поширюється на всі групи платників єдиного податку, в тому числі й на платників четвертої групи — юридичних осіб.

Повний перелік підакцизних товарів, на операції з якими поширюється наведене обмеження, із зазначенням кодів товарів за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД)[372] міститься в пункті 215.1 статті 215 розділу VI цього Кодексу. З урахуванням норм цієї статті не мають право застосовувати спрощену систему оподаткування платники єдиного податку всіх чотирьох груп, які здійснюють вказані операції зі спиртом етиловим та іншими спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, пивом; тютюновими виробами, тютюном та промисловими замінниками тютюну; нафтопродуктами; легковими автомобілями, кузовами до них, причепами, напівпричепами та мотоциклами (за винятком наведених виключень).

При цьому термін «тютюнові вироби» згідно з Законом «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»[373] включає в себе сигарети, цигарки, сигари, сигарети, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники.

Більш складна ситуація — із забороненими видами операцій з підакцизними товарами. У Податковому кодексі України прямо визначений тільки один із наведених термінів — продаж (реалізація) товарів, під яким розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14).

Визначення імпорту та експорту товарів відсутні в Податковому кодексі України, тому слід користуватися відповідними визначеннями, що містяться в статтях 188 та 194 Митного кодексу України[374]:

- імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень;

— експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

А під виробництвом, виходячи з контексту визначення терміна «господарська діяльність» у Податковому кодексі (підпункт 14.1.36) слід розуміти виготовлення товарів. Термін «виробництво» визначений і в частині 4 «Терміни та визначення понять» КВЕД (ДК 009:2010) як економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також щодо сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Із загального правила неможливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами, які здійснюють названі операції з підакцизними товарами, існує два виключення.

По-перше, платникам єдиного податку всіх чотирьох груп дозволений роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів.