Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Слід зазначити, що за аналогією зі «старою» спрощеною системою оподаткування, аналізованим пунктом статті 291 передбачені різні підходи до визначення гранично-припустимої кількості найманих працівників. Для юридичних осіб застосовується показник середньооблікової кількості найманих працівників, а для фізичних осіб-підприємців — гранична кількість осіб, що одночасно перебувають у трудових відносинах з таким платником єдиного податку.

При цьому, на відміну від статті 1 Указу Президента України № 727, в аналізованому пункті статті 291 Податкового кодексу України відсутнє посилання на те, що в граничну кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою — платником єдиного податку, включаються члени його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності. Однак ця відмінність не означає, що такі члени сім’ї підприємця не враховуються при підрахунку загальної кількості найманих працівників, оскільки з ними, як і з іншими працівниками, підприємець має укладати трудовий договір.

Принципово новим моментом в оновленій спрощеній системі оподаткування є різні вимоги до окремих груп платників єдиного податку — фізичних осіб щодо здійснюваних ними видів підприємницької діяльності.

Для першої групи платників єдиного податку дозволеними видами діяльності є:

— роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках;

— здійснення господарської діяльності щодо надання побутових послуг населенню за переліком, встановленим пунктом 291.7 цієї статті.

Виходячи із дозволених для цієї групи платників видів діяльності, можна зробити висновок, що в цю групу попадуть платники скасованого фіксованого податку з доходів від підприємницької діяльності, які не мали найманих робітників.

До другої групи платників єдиного податку, за умови дотримання обмежень щодо кількості найманих робітників та доходу, включаються фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері:

— надання послуг. На відміну від платників групи 1, у цьому випадку перелік послуг не обмежується тільки побутовими, а включає весь спектр послуг (за винятком тих, які взагалі не можуть здійснюватися платниками єдиного податку відповідно до пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу). Разом з тим існує обмеження щодо отримувачів таких послуг. Вони можуть надаватися виключно фізичним особам, які не мають статусу суб’єктів підприємницької діяльності (тобто населенню) та/або платникам єдиного податку будь-якої з груп (як фізичним особам-підприємцям, так і юридичним особам). Винятком з цього правила є заборона на віднесення до цієї групи фізичних осіб, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005[368]). Такі підприємці можуть бути віднесені виключно до третьої групи платників єдиного податку (якщо відповідають іншим обмеженням цієї групи). Слід зазначити, що з 1 січня 2012 року, тобто одночасно з оновленою спрощеною системою оподаткування, вводиться в дію новий Національний класифікатор КВЕД ДК 009:2010[369], відповідно до якого ці види діяльності віднесені до розділу 68, група 68.3 «Операції з нерухомим майном за винагороду або на основі контракту», клас 68.31 — агентства нерухомості;

— виробництва та/або продажу товарів. На відміну від першої групи платників, у цьому випадку форма продажу товарів (роздрібна чи оптова торгівля) не регламентована;

— ресторанного господарства, яка позиціонована КВЕД (ДК 009:2010) у секції І «Тимчасове розміщування й організація харчування», клас 56.10 — діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. КВЕД ДК 009:2005 до класу 55.30 — діяльність ресторанів відносить: продаж готової їжі та напоїв, призначених, переважно, для споживання на місці, іноді з показом розважальних програм у закладах ресторанного господарства: у ресторанах, у ресторанах та кафе самообслуговування, у закладах швидкого обслуговування (закусочних, вареничних, сосисочних тощо), у ресторанах з відпуском їжі додому, у кіосках, які торгують жареною картоплею, курами-гриль тощо, в кафе-морозиво, у вагонах-ресторанах залізничних та інших організаціях ресторанного господарства, які обслуговують пасажирів різних видів транспорту.

Будь-яких спеціальних обмежень за видами діяльності для платників третьої та четвертої групи пунктом 291.4 статті 291 Кодексу не встановлено. Це означає, що вони можуть здійснювати будь-яку діяльність, яка не суперечить вимогам пункту 291.5 цієї статті.

291.4.1. Новацією глави 1 розділу XIV Кодексу є норма, відповідно до якої в розрахунок загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, не включаються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. Введення цієї норми спрямовано на усунення дискримінації фізичних осіб — платників єдиного податку (групи 1–3): у випадку перебування найманого працівника у такій відпустці підприємець не мав змоги тимчасово взяти додаткового найманого працівника йому на заміну.

При обчисленні середньооблікової кількості найманих працівників для юридичних осіб — платників єдиного податку слід керуватися визначенням, наведеним у підпункті 14.1.227 пункту 14.1 статті 14 Кодексу. При розрахунку цього показника враховується кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики[370], з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

291.5. Цей пункт містить перелік обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, не пов’язаних з масштабами діяльності суб’єкта господарювання або кількістю найманих робітників.

291.5.1. Перша група таких обмежень стосується деяких видів підприємницької діяльності, здійснення яких є несумісним з використанням спрощеної системи оподаткування