Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник. - В. М. Куц

виду покарання, воно не може вважатися заміною одного покарання іншим. Не слід відносити пом’якшення покарання й до випадків звільнення від відбування призначеного покарання, оскільки звільнення не передбачає продовження покарання. Пом’якшення покарання якраз є продовженням покарання, але в більш м’якій його формі. Звідси й назва цього виду корегування покарання. Невипадково в ч. 1 ст. 74 КК України йдеться про пом’якшення покарання. Якби усе зводилося лише до зниження його міри, зазначене явище можна було б так і називати «зниження міри призначеного покарання». Але надалі у ч. 3 ст. 74 КК України йдеться про випадки, коли новим законом встановлюється інший, більш м’який вид покарання, до якого обов’язково слід перейти, оскільки, як відомо, закон, що пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК України). Отже, пом’якшення призначеного покарання доцільно визнавати різновидом його корегування. Передумовою пом’якшення покарання є засудження особи за вчинення злочину до певного покарання. Підставою такого пом’якшення є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

Пом’якшення покарання (за наявності зазначених передумови та підстави) є безумовним у тому сенсі, що жодних додаткових обставин для його застосування, окрім названих вище, закон не висуває. Воно також є обов’язковим, а не факультативним.

Рекомендована література для самостійної роботи:

1. Андрушко П.П. Окремі питання вдосконалення законодавства про покарання, не пов’язані із позбавленням волі / П.П. Андрушко // Європейські громадські санкції та заходи: м-ли семінарських слухань, 11–12 квітня 2000 року. – К.: Міністерство юстиції України. Рада Європи, 2000. – С. 73–78.

2. Антипов В.В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: моногр. / В.В. Антипов, В.І. Антипов. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.

3. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание / Л.В. Багрий-Шахматов. – Минск, 1976.

4. Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров / М.И. Бажанов. – Х., 1997.

5. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях / Н.А. Беляев. – Л., 1963.

6. Мельник М.І. Суть кримінальної відповідальності не в суворості покарання, а в його невідворотності / М.І. Мельник // Закон і бізнес. – 1998. – 23 груд. (№53). – С. 13.

7. Музика А.А. Покарання та його застосування за злочини проти здоров’я населення: моногр. / А.А. Музика, О.П. Горох. – К.: ПАЛИВОДА, 2012. – 404 с.

8. Тютюгін В.І. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: конспект лекцій / В.І. Тютюгін. – Х., 1993. – 56 с.

9. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань: навч. посіб. / О.Г. Фролова. – К., 1997. – 205 с.

10. Хавронюк М.І. Кримінальні кодекси європейських держав про поняття покарання та його мету / М.І. Хавронюк // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – К., 2005. – С. 150–158.

Запитання для самоконтролю:

1. У чому відмінність між покаранням та кримінальною відповідальністю?

2. Які ознаки покарання виокремлюються в теорії кримінального права?

3. Як визначено мету покарання в законі про кримінальну відповідальність?

4. Що таке система покарань і в чому полягає її кримінально-правове значення?

5. Які види основних покарань передбачені КК України?

6. Які покарання є виключно додатковими за КК України?

7. Що таке «змішані покарання» та які з покарань належать до їх числа?

8. Що таке загальні засади призначення покарання і в чому їх відмінність від принципів призначення покарання?

9. Які умови призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією відповідної кримінально-правової норми?

10. Який порядок призначення покарання за сукупністю злочинів?

11. Який порядок призначення покарання за сукупністю вироків?

12. Які види корегування призначеного покарання визначені кримінальним законодавством України?

13. У чому відмінність між заміною покарання більш м’яким та умовно-достроковим звільненням від покарання ?

14. У чому відмінність заміни покарання більш м’яким від пом’якшення призначеного покарання?

РОЗДІЛ 4
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Намагання реалізувати в Україні ідеї гуманізації та диференціації кримінальної відповідальності знайшли відображення в появі нових кримінально-правових інститутів звільнення від покарання та від його відбування, а також відповідного розділу в Загальній частині КК України 2001 року (Розділ ХІІ), який фактично передбачає альтернативні покаранню форми кримінальної відповідальності – звільнення від покарання та звільнення від його відбування. За висновками фахівців, нині сукупний обсяг застосування зазначених альтернативних покаранню засобів кримінально-правового впливу в судовій практиці України помітно перевищує обсяг застосування передбачених у ст. 51 КК України видів покарань. Лише один вид таких засобів – звільнення від відбування покарання з випробуванням – застосовується щодо майже 60 відсотків осіб, засуджених судами України. До того ж, і політика держави у сфері протидії злочинності все більше орієнтується на гнучке поєднання покарання та інших засобів кримінально-правового впливу, що не є покаранням, з перевагою на користь останніх.

Як вже зазначалося, зміст Розділу ХІІ КК України дає підстави для висновку, що в ньому, окрім звільнення від покарання та його відбування, йдеться ще й про такі відносно самостійні явища, як заміна покарання та його пом’якшення, тобто про корегування покарання. В результаті цей розділ КК України виявився найнедосконалішим з усіх інших. Зрозуміти прагнення законодавця, висловлені в ньому, майже неможливо. Тут «переплелися» не лише звільнення від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання, а й те, що до них взагалі не має жодного стосунку. Та це не головна