Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник. - В. М. Куц

заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років;

повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.

Перший і третій випадки помилування є ні чим іншим, як корегуванням призначеного судом покарання.

Далі більш детально розглянемо два види корегування покарання – заміну його більш м’яким та пом’якшення призначеного покарання.

Перший вид корегування призначеного покарання – заміна покарання більш м’яким – має два різновиди: заміну всього покарання та заміну його невідбутої частини.

Спочатку розглянемо перший із них. Його передбачено у ч. 4 ст. 49, ч. 5 ст. 80, ч. 2 ст. 87 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування. Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК України, «якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк».

Передумовою такої заміни є закінчення п’ятнадцятирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто сплив п’ятнадцяти років з моменту вчинення злочину до моменту порушення кримінальної справи.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнити особу, яка вчинила особливо тяжкий злочин, за який передбачено санкцію у виді довічного позбавлення волі від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ця заміна є безумовною та факультативною, оскільки суд, з огляду на зміст цієї частини ст. 49 КК України, може вдатися й до іншої реакції – звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності взагалі. Досконалою законодавчу регламентацію останнього положення визнати важко. Законодавець надав суду нічим не обмежені дискреційні повноваження, замість того, щоб обумовити, в яких випадках суд має право замість довічного позбавлення волі застосовувати позбавлення волі на певний строк, тобто здійснити заміну покарання більш м’яким, а в яких – звільнити її від відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

Другим випадком повної заміни покарання більш м’яким є заміна покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ч. 5 ст. 80 КК України). Він подібний до попереднього; відмінність лише в тому, що йдеться про давність виконання обвинувального вироку, а не про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Передумовою такої заміни покарання більш м’яким є засудження особи до довічного позбавлення волі, вирок стосовно чого з тих чи інших причин не було виконано.

Підставою заміни покарання більш м’яким у цьому разі є висновок суду про неможливість звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Цей різновид заміни покарання також є безумовним, але, на відміну від попереднього, – не факультативним, а обов’язковим (імперативним).

Третій випадок повної заміни призначеного покарання більш м’яким передбачено у ч. 2 ст. 87 КК України, в якій зазначено, що актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років. Передумовою такого корегування призначеного покарання є засудження особи за вчинення особливо тяжкого злочину. Підставою – акт помилування Президента держави. Умовами такого виду корегування є: 1) засудження не до будь-якого виду покарання, а лише до довічного позбавлення волі; 2) відбуття засудженим не менш як двадцяти років позбавлення волі. Перша умова випливає з самої сутності такого корегування призначеного покарання, а друга – сформульована у п. 4 Положення про порядок здійснення помилування.

Останній із відомих випадків заміни всього покарання більш м’яким також передбачено названим вище Положенням, але, на відміну від попереднього, він не «потрапив» до тексту КК України, що породжує обґрунтовані сумніви в його легітимності. Його названо в цьому Положенні заміною покарання більш м’яким.

На наш погляд, підстави й умови всіх різновидів звільнення від відбування покарання та корегування призначеного покарання слід сформулювати в тексті КК України з метою усунення сумнівів щодо легітимності тих, що не включені до КК України, а передбачені зазначеним Положенням.

Другим різновидом заміни призначеного покарання є заміна не всього покарання, а лише невідбутої його частини більш м’яким. Її передбачено у ст. 82; ч. 4 ст. 83 КК України, а також у Положенні про порядок здійснення помилування поряд з повною заміною покарання. Цей різновид корегування призначеного покарання варто розглядати як стимулювання засудженої за вчинення злочину особи до якнайшвидшого виправлення. Воно є своєрідним кримінально-правовим заохоченням засудженого до позбавлення або обмеження волі суб’єкта до виправлення.

Коротко розглянемо кожен із проявів цього різновиду заміни покарання більш м’яким. Найбільш повно він відображений у ст. 82 КК України. Передумовою її застосування є відбування засудженою особою визначеного обвинувальним вироком суду основного покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає такій заміні покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 82 КК України у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Підстава заміни невідбутої частини покарання більш м’яким полягає в тому, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). При цьому закон не вимагає настання виправлення особи. Потрібно лише, щоб вона продемонструвала своєю поведінкою бажання виправитися, на підтвердження чого в процесі відбування покарання у засудженого мають проявитися ті його особисті риси, подальший розвиток яких може призвести до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Але для закріплення і розвитку вже досягнутого результату замість того, щоб особу повністю звільнити від подальшого відбування покарання, щодо нього застосовується більш м’яке порівняно з тим,