Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
32 Тобто 7 червня 1774 р., бо свято Тройці, або П'ятдесятниці ("зелені святки"), припало того року на 8 червня [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 216].
33 У списку помилково: ворота.
34 Цей сюжет перегукується з народними приказками: "Дурний собака і на хазяїна бреше" [Номис, № 5196]; "Молоде песьи й на гівно гавкає" [Франко, № 19914] тощо.
35 Парафраза Євангелії від св. Матвія 12: 33. Пор.: СЗ плода во древо по^імно вХдетъ. Окрім того, є латинські приказки: "Arbor е fructu cognoscitur" ("Дерево пізнається з плоду") [Цимбалюк Ю., КобівЙ., СмуроваА., АатунА. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 51]; "Е cantu cognoscitur avis" ("Пташку пізнають за співом") [Вечньге истиньг на вечной латьгни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 105].
36 Сковорода має на думці Езопову байку «Орел і Черепаха» [див.: Езоп. Байки. - Київ, 1961. - С. 246], добре знану в старій Україні. На неї покликався, наприклад, Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 140]. Зрештою, сюжет про орла, який учив літати черепаху, відомий і в східнослов'янському фольклорі [див.: Сравнительньгй указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. - Ленинград, 1979. - С. 90 (225А)].
37 Пор.: "Недозрельгй умок, что вешний ледок" [Пословицьг русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 438].
38 Пор.: "Добре літати, але кепсько сідати"; "Літає добре, а сісти не вміє" [Франко, № 30072, 30073].
39 Мабуть, це сковородинська версія приказки: "Finis coronat opus" [ЦимбалюкЮ., Кобів Й., СмуроеаЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 141], тобто "Кінець - ділу вінець", що походить
з Овідієвих «Героїд» (II, 85). У латинській версії ця приказка була добре знана в старій Україні. Наприклад, вона є на звороті 10-го аркуша рукопису "двох книжиць" Івана Величковського [див.: Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 175]. Крім того, існує ціла низка її українських відповідників, наприклад: "Конець - вінець"; "Конець діло хвалит" [Франко, № 15349, 15350]; "Добре роби, доброго й кінця дожидай"; "Кінець діло рішає"; "Кінець - і вінець" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 272]. Пор.: "Конец делу венец"; "Конец дело венчает"; "Добрый конец всему делу венец" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 498]. Ця сентенція була знана також з емблематики. Див., наприклад, 591-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Ловчій пес словленнаго зайца давит» і підпис: "Конец дВло хвалит. Окончаніе приносит честь и славу. Gloria finis" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788.-С. 148-149].
40 Автором цього сюжету вважають римського політичного діяча Мененія Агріппу (Menenius Agrippa Lanatus) (VI-V ст. до н. е.). Коли на початку V ст. до н. е. плебеї покинули Рим і пішли на Священну гору (Aventin) на знак протесту проти сваволі патриціїв, Мененій переконав їх повернутися назад, розказавши байку про людське тіло. Мовляв, одного разу всі члени тіла розсердились на шлунок за те, що тільки він один серед них нічого не робить, а живе на всьому готовому, і вирішили не давати йому їжі. Так і зробили. Але через деякий час голова перестала думати, очі почали сліпнути, а вуха -глухнути. І тоді вуста сказали: "Невже ви всі не розумієте, що наша сила йде від шлунку? То тільки здається, що він нічого не робить. Він робить те, чого ми робити не в змозі". Чи не вперше в українській літературі цей сюжет докладно переказав услід за Тітом Лівієм Касіян Сакович [див.: СаковичК. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 381-383].
41 Можливо, на створення цієї фабули Сковороду наштовхнула емблематика, наприклад, 776-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Попугай в клѣткѣ» (підпис: "Лучше быть вольным. Свобода лучше золотой клѣтки. Praestat liberum esse") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 194-195].
42 Цей двовірш - парафраза народних прислів'їв: "Лучче їсти хліб з водою, ненуж буханець з бідою" [Номис, № 7288]; "Ліпше хліб з водов, як пиріг з бідов" [Франко, № 30897]; "Лучше хлеб с водою, чем пиры с бедою" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 96].
43 Ця думка Сковороди могла бути навіяна, наприклад, міркуваннями Боеція (Сковорода добре знав його «Розраду від філософії»; принаймні в одному з листів до Михайла Ковалинського - № 35 - цитував її): "Уся людська завзятість, що спонукає до всіляких занять, хоча йде різними стежками, спрямована, проте, до однієї і тієї ж мети - осягнути щастя" [Боецій С. Розрада від філософії /