Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Не надобно приводить Трубами Воду туда, гдѣ отрыгает чисгѣйшее Питіе сам Источник, всѣх Поточков Отец и Глава.
"Своєму Господеви стойт, или падает..." К Римл[янам], 14201.
К сей Главѣ нас возводйть есгь Должносгь Богословіи, одной из троих главнѣйших Наук, содержащих в Благоденствіи Жителсгво. Сих одних Учйтели Именуются в Еврбпѣ Doctores202. Единственным их Предметом есгь Человѣк. Медіціна врачует Тѣло, Юріспруденціа Страхом приводит каждаго к Должности, а Богословія из Рабов дѣлает Сынами и Другами Божіими, вливая в Сердце их Охоту свободную к тому, к чему Гражданскіе Законы силою волокут. "Уже нѣси Раб, но Сын..." К Галат[ам], 4203. Чем множае таковых в Жителсгвѣ, тілі Оно щасливѣе, и не напрасно есгь Послбвица:
Доброе Братство лучше Богатства204.
А что сказано о Дружбѣ, тое ж разумѣется и о Статьй. Как к той, так и к сему Вожд вѣрный есгь Природа. Щаслив же послѣдуяй ему. Впротчем, как помянутыи Птички Образуют Вѣрнаго, Избраннаго по Природѣ, сирѣчь по Бозѣ, Друга, так Друг есть Фігурою и Образом Священныя Біблій. Взглянь на Гл[ава] 6, с[ти]х 14, Сірах[а]205. Читай их подалѣе и понимай, что Христос есгь всѣх тѣх Слов Ц [>/11>. Он есгь Премудросгь Божія, Глаголющая к нам:
"Вы Друзи мои есте..."206
"Се, Мати Моя и Братія..." Марк[а], Гл[ава] З207.
А как Творящіи Волю Божію суть Мати и Братія Хрисговы, так взаимно им Бібліа. Взглянь на Конец 14 Гл[авы] и на Начало 15 Сірах[а]. Точно о Біблій Рѣчь: "Срящет его яко Мати.. ."208
Скажи мнѣ, что есгь Друг? Слуга и Доброжелатель. Кая ж лучшая Услуга, как привесгь к Вѣдѣнію Божію? Все есгь Ложь, сирѣчь непостоянное и не твердое, кромѣ Бога. Но Бібліа учит о Бозѣ.
"Аз на de родйхся... Да Свидѣтелсгвую Истину". Гл[ава] 18209.
"Слово твоє Истина єсть". Гл[ава] 17 Іоан[на]210.
Вся наша Жизнь в Руцѣ Божіей211. Сіє значит врожденное нам предписаніе Пищи, Статья, Дружбы... Самое маленькое Дѣло без Его руководства есгь неудачное. "Без Мене не можете..."212 Кто знает Бога, тот знает План и Путь Житія своего. Что есгь Житіє? Есгь всѣх Дѣл и Движеній твоих Сноп. Видиш, что познавшій Бога все своє разумѣет. Вот для чего сказано:
"Друг вѣрен кров (Покров) крѣпок..."213
Ничего нас Бібліа не учит, кромѣ Богознанія, но сим самим всего учит. И как имѣюгцій Очи все видит, так Чувствуюгцій Бога все разумѣет и все имѣет, все, что для себе. А если Черепаха Крил не имѣет: кая Нужда? Они для Птйцы нужны. Не в том совершенная Премудрость, чтоб весь Мір перезнать. Кто может сіє? А невозможное и ненужное есгь то же. Но если все знаєш, что для тебе надобное, сіє значит совершенную Мудрость. Пересмотрѣв всѣ Планёты и приобрѣв все Міры, не имѣя и не зная тое, что для тебе, и Скуден, и не Знаток, и не весел єси. Так, как перевѣдав всѣ Дороги, но не увѣдав твою, ничево и не знаєш, и не имѣеш, и не Куражен. Да и Как быть можеш куражен, лишен для тебе нужнаго? Как имѣть станеш, не сыскав? А как сыщеш, не узнав? Как же узнаєш, лишен Сладчайшаго и Всевожделѣннѣйшаго твоего Руководителя, Сії ЬІА Божія? Старйнная Пословица: Охота пуще неволи214. Злая Охота побуждает Злодѣя к ужасным предпріятіям. Но не мёнѣе силна и Святая Охота. Охота, Любов, Огнь, Свѣт, Пламень, Ражженіе есгь то же.
"Бог Любы есгь.. ,"215
Сія распалйла и устремйла Апосголскіи, Пророческіи и Мученическіи Сердца на лютыи Страданія, а Пустынников и Пбсгников к горчайшим Подвигам ражжегла и оживляла их216. О сем просвѣщающем и распаляющем, но не опаляющем огнѣ Соломон в Пѣсн[ѣ] Пѣсн[ей]:
"Крѣпка яко Смерть Любы,
Жесгока яко Ад Ревносгь:
Крила Ея Крила Огня,
Угліе Огненно Пламы Ея". Гл[ава] 8217.
Сей Божёсгвенный Кураж просвѣщал тму их, согрѣвал Отчаяніе, прохлаждал Зной, услаждал Горести, а без сего всякое Щасгіе есгь нещасное. И так Бібліа єсть наш верховнѣйшій Друг и Ближній, приводя нас к тому, что есть Единое Дражайшее и Любезнѣйшее. Она есгь для нас Прёдками нашими оставленный Здіѵы, хранягцій Сокрбвище Боговѣдѣнія218. Боговѣдѣніе, Вѣра, Страх Божій, Премудрость есть то же. Сія
Одна єсть Истинная Премудрость. Сія "Друга Божія и Пророки усгрояет". Премудр[ости] Соломон[а], 4-й219.
"Сію возлюбйх и поисках от Юности моея"220.
"Сія Благолѣпнѣе Солнца"221.
"Проницающая аки Утро, добра яко Луна, избранна яко Солнце"222. "Труды Ея суть Добродѣтели: Цѣломудрію бо и Разуму учит, Правдѣ и Мужеству, ихже потребнѣе ничтоже есть в житіи Человѣком"223. Пѣсн[ь] Пѣсн[ей] и Премудр[ости] Соломбн[а], Гл[ава] 7 и Гл[ава] 8.
Перші п'ятнадцять байок, що входять до циклу «Басни Харьковскія», Сковорода написав у 1769 р., відразу після свого звільнення з посади викладача катехізису в "додаткових класах" Харківського колегіуму, а решту - десь на початку 1770-хрр. у Бабаях. Твір дійшов до нас у двох списках із XVIII ст. та в одному - із ХІХ-го (автограф не зберігся). Уперше цикл було надруковано окремою книжечкою в Москві 1837 р. [див.: Сковорода Г. С. Басни Харьковскія. - Москва: Издание Московского попечительного коми-тета «Человеколюбивого общества», 1837. -VI, 59, II с.]. Подаємо за найранішим списком, що зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернад-ського НАН України під шифром 326 Д (Муз. 605/2).
1 Збірка присвячена приятелеві Сковороди Панасові Панкову - колезькому реєстраторові (чин 14-го, найнижчого класу, згідно з петровською «Табеллю про ранги»), який мешкав у Острогозьку. У діалогах Сковороди Панков виступає під ім'ям Аванасій. Син Панаса Панкова Іван навчався в Харківському колегіумі й належав до кола вихованців Сковороди [див.: НіженецьА. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 145,162-163].
2 Наприкінці весни або на початку літа 1769 р. Сковороду було звільнено з посади. Останнє "доношеніє" директора додаткових класів Харківського колегіуму Миколи Виродова генерал-губернаторові Євдокимові Щербиніну щодо грошових витрат, де вказано й платню викладача катехізису Сковороди, датоване 13 квітня 1769 р. [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 206].
3 Бабаї - містечко під Харковом, засноване в середині XVII ст. Було власністю родини Донців-Захаржевських, а потім поміщиків Щербиніних. Григорій Сковорода не раз бував у маєтку Петра Андрійовича ГЦербиніна, а також зупинявся в будинку свого учня, священика Якова Правицького. Одне з джерел