Керуй гормонами щастя - Лоретта Граціано Брюнінг
Але приємне відчуття історичної важливості водночас здатне посилити почуття загрози. Якщо вивчати минуле і майбутнє на предмет потенційних небезпек, ви їх неодмінно знайдете. Мозок зберігає інформацію відповідно до своїх потреб. Він сприймає минуле наче шлях до того, що є важливим для вас сьогодні. Він бачить майбутнє як можливість поширити вашу унікальну індивідуальність. Зрозуміло, ви не формулюєте це усвідомлено, але складно думати по-іншому.
У своєму прагненні до прогнозування винагород та загроз мозок приречений на неминуче розчарування, тому що світ є непередбачуваним. Майбутні загрози здаються більш серйозними, ніж минулі, – адже ви вже знаєте, чим закінчилася минула історія. А майбутнє є невизначеним, за винятком того факту, що колись ви помрете і, якщо у вас є діти, вони теж колись помруть. Здається, що на карту поставлено виживання всього людства, тому що йдеться про ваше власне виживання.
Якщо прийняти те, що мозок є зацікавленим у вашій особистій спадщині, це допоможе впоратися з відчуттям кризи. Якщо визнати, що вас турбує ваш особистий апокаліпсис, це допоможе зрозуміти джерело неспокійного бажання щось зробити. Це наполегливе бажання вщухає, коли ви працюєте над створенням того, що переживе вас. Коли ви бачите, що інші люди хочуть залишити після себе «слід на Землі», це може здатися вам помпезним та банальним, але для вашого мозку ви є центром Усесвіту, і вам доведеться працювати з тим мозком, що ви його успадкували від пращурів.
Наукові висновки
Людина легко знаходить ознаки кризи, бо безперервні розмови про кризу стимулюють закріплення відповідних нейронних зв’язків. Однак можна навчитися бачити в кризі позитивні моменти.
• Можна навчити свого внутрішнього ссавця зосереджуватися на позитивному мисленні незалежно від того, як поводяться інші.
• Прагнення зробити щось заради майбутнього нашої планети є гідним поваги, але воно може стосуватися позитивного мислення, а не негативного. Це складно зробити, коли вся інформація навколо носить негативний характер. На щастя, є і позитивний підхід до інформації, що здатний допомогти розмістити негативні факти в правильному контексті.
• Розмови про економічну кризу настільки почастішали, що люди автоматично асоціюють економіку із болем. Однак нереалістично очікувати, що економіка зробить вас щасливим, бо мозок ссавця перебуває в постійному пошуку.
• Мозок ссавців запрограмований так, щоб людина постійно порівнювала себе з іншими і відчувала дискомфорт, якщо в чомусь поступається. Якщо людина намагається уникати цього відчуття, воно знову і знову повертається до неї, бо завжди і в усьому перевершувати інших неможливо. Протягом усієї своєї історії людство живе з відчуттям соціального розчарування, і, якщо інші базові потреби задоволені, людина фокусується на ньому, сприймаючи його як кризу, і мозок послужливо знаходить тому докази. Звичайно, зрештою людина почувається ще гірше. На щастя, змінити своє сприйняття і знайти способи позитивно оцінити своє місце в світі можливо.
• Приємно думати, що ваші дії впливають на майбутнє. Ще приємніше уявляти, що у війні з «поганими хлопцями» майбутні покоління на вашому боці. Але приємне відчуття історичної важливості водночас здатне посилити почуття загрози. Якщо вивчати минуле і майбутнє на предмет потенційних небезпек, вас постійно переслідуватиме відчуття небезпеки. Замість цього в наших силах бачити інший варіант майбутнього.
Післямова
За часів мого навчання в університеті в більшості країн світу політичним режимом була диктатура. Злочини цього режиму були всім відомі: незгодних кидали до в’язниць, і доля їх була сумною. Потім за відносно короткий період на зміну диктатурі прийшла демократія. Навіть у найсміливіших мріях я не могла уявити настільки швидкий позитивний поворот. Це було чудово, але здавалося, що мало хто навколо звернув на це увагу. Усі вже переключилися на наступну кризу. Тож замість радості я спостерігала загальний негативний настрій.
Відтоді на моїй пам’яті було ще не менше десятка різних криз. Я помітила, що люди пишаються своєю здатністю знаходити докази їх існування. Ба більше, я усвідомила, що ніколи не матиму позитивного настрою, якщо чекатиму на те, коли він з’явиться у всього оточення. Можна вважати, що неправильно бути щасливим, якщо хтось поруч страждає, але, повірте, в іншому випадку в історії людства не знайшлося б жодної щасливої людини.
Також можна вважати, що легковажно думати про хороше, коли у наявності ознаки проблеми. Але я знаю правило, яке допоможе нам бути реалістичними. Я назвала його «правилом собачих екскрементів». Коли 80 % власників собак не прибирають за своїми вихованцями на вулиці, ми сприймаємо це як належне. Але коли так чинять лише 20 % власників собак, ми обуренні: «Куди котиться цей світ!» Людина вирішує проблеми, тому що її мозок надсилає сигнали терміновості, а це змушує розумну кору головного мозку шукати нову інформацію. Завжди існуватимуть проблеми, почуття терміновості та прагнення отримати нову інформацію. Ніколи не з’явиться слушного моменту, щоб почуватися щасливим, якщо ви не приймете вольове рішення бути щасливим. Сподіваюся, це станеться саме зараз і ви не чекатимете так довго, як чекала я.
Додаток. Суб’єктність у книжках та фільмах
Збалансувати негативний настрій оточення можна позитивною інформацією. У додатку ви знайдете перелік книжок і художніх фільмів, що засновані на реальних подіях і розповідають про людей, яким притаманні суб’єктність та реалістичні очікування. Вони присвятили своє життя не боротьбі із системою, а конкретним крокам зі створення того, що мало для них значення. Ці книжки та фільми допоможуть вам навчитися ставитися до вирішення проблем не як до боротьби Давида з Голіафом, а як до експерименту з невідомим результатом. Я рекомендую вам ці витвори мистецтва, якщо ви хочете підтримувати позитивний настрій.
Герої цих історій переживали невдачі й падіння. Їх супроводжували розчарування та невизначеність на шляху до створення того, що сьогодні ми
