Керуй гормонами щастя - Лоретта Граціано Брюнінг
У фільмі акцент дещо зміщено: показується, що головний герой прагне вирватися з пастки бідності. Однак навчатися в університеті Гомерові заважала не бідність – йому це заборонив батько, і врешті-решт йому довелося погодитися продовжити батьківську справу на шахті. Гомер долає негативне мислення, зосередившись на створенні того, що для нього є важливим. Він швидко вчиться, часом на власних помилках – як наукових, так і соціальних. Він та його друзі не скаржаться на шкільну систему, а просто крок за кроком ідуть до своєї мети.
У книжці змальовано сцену, коли Гомер сильно порізався, збираючи металобрухт, щоб заробити на деталі, що були йому необхідні. Друзі, побоюючись, що він помре від утрати крові, якщо вони його залишать, змусили його йти до міста майже п’ять кілометрів. Там лікар, суворо відчитав його та без анестезії наклав шви на рану. Коли Гомер повернувся додому, мати змусила його вимитися, перш ніж йти спати, і теж вилаяла. Який різкий контраст із сучасними принципами виховання, коли загальноприйнято утримуватися від критики і хвалити дитину за найменші зусилля. Якщо в дітей або підлітків немає мотивації, ми звинувачуємо себе, що недостатньо їх хвалили. Іноді й самі діти починають звинувачувати у всьому оточення, замість щось зробити самостійно або чогось навчитися. У книжці подано інший тип мислення. Так, часом це жорстоко, і дуже добре, що ми поступово від цього відійшли, але це відмінне нагадування, що кожному з нас слід розвивати внутрішній стрижень.
The King’s Speech! (Король говорить!)
Батько королеви Єлизавети страждав на заїкання, і публічні виступи були для нього суцільним жахом. Фільм розповідає про те, як король Георг VI боровся зі своїм недоліком, щоб гідно впоратися з тією місією, що він мав виконувати. Під керівництвом талановитого логопеда він виконував різні вправи, розвивав діафрагму та інші м’язи. Це фільм про те, як непросто змінити себе, незалежно від статусу в суспільстві.
Навіть особа королівської крові є, першою чергою, людиною, і думки про минулі невдачі стимулюють у неї викид кортизолу. У Георга VI було сформовано достатньо кортизолових ланцюжків, оскільки його дитинство та юнацтво не були безхмарними. Він засвоїв урок: краще побоюватися людей, ніж довіряти їм, тож коли починав говорити, спрацьовувала його внутрішня тривожна кнопка. Глядач відчуває безпорадність короля, коли той намагається подолати дію нейронних зв’язків, що збудовані всередині мозку дуже давно.
Один із головних персонажів фільму – логопед Лайонел Лог – спрямовує короля, замість йому підкорятися. Він не дозволяє йому сховатися від болю за високим статусом. Напевно, кожен із нас хоч раз відчував бажання втекти, коли зміни ставали занадто дискомфортними та болючими, тому ви можете собі уявити, наскільки великою була ця спокуса в Георга VI. Лог постійно підштовхує Георга поглянути в очі своєму внутрішньому страхові; отже, у фільмі відображено прагнення, що закладене в нас від природи: перемогти того, хто нас перевершує.
Крім фільму існує книжка. Вона заснована на особистих щоденниках та листах Лайонела Лога, і її написав його онук. Назва книжки – «Король говорить: Як одна людина врятувала Британську монархію». У ній відображено моменти, що не увійшли до фільму. Так, Лайонел Лог пише у своєму щоденнику, що король працював, виконуючи спеціальні вправи старанніше, ніж будь-хто з його пацієнтів. Із книжки стає зрозуміло, що між Логом та Георгом були не просто приятельські стосунки: король щедро винагороджував Лога і ставився до нього з повагою та вдячністю. Онук Лога впевнений, що навіть порушувалося питання про присвоєння лікарю лицарського звання. Цілком зрозуміло, що король не героїзував образ Лога на публіці, щоб не привертати уваги до свого недоліку.
У книжці йдеться про те, що Лог підтримував стосунки з королем протягом багатьох років. Можна назвати це дружбою, але скорше вони були більше схожі на професійні. Лог був хорошим фахівцем і не потребував на дружбу короля, щоб вижити. Кожен із них діяв відповідно до своїх інтересів, і їхня співпраця була взаємно ефективною та корисною.
Les emotifs anonymes (Анонімні романтики)
Це французька романтична комедія про двох хворобливо сором’язливих людей, що знаходять своє кохання, продаючи шоколад. Високий рівень соціальної тривоги тут продемонстровано з приємним тонким гумором. Ми сміємося разом із головними героями, а зовсім не над ними, коли їм удається поратися з різними труднощами і долати свої негативні очікування. Зрештою (увага, спойлер!) вони перемагають свої страхи і в них зав’язуються стосунки, а бізнес іде вгору.
Назва фільму майстерно передає його суть. Emotions Anonymous – це міжнародна програма з 12 етапів для людей, які хочуть позбутися тривоги, депресії або низької самооцінки за допомогою структурованої роботи в групі. Героїня фільму бере участь у такій груповій терапії, і група підтримує її, коли вона, ледь не вмираючи від сором’язливості, знаходить роботу, починає зустрічатися з босом і допомагає встати на ноги його компанії. А бос, теж патологічно сором’язлива людина, отримує домашнє завдання від свого психіатра позалицятися до симпатичної співробітниці. Коли вона прихильно приймає його залицяння, хвилювання героя тільки посилюються. Він не звинувачує в цьому суспільство і чесно зізнається: «Мені страшно», фокусуючись при цьому на тому, що здатен змінити, – на самому собі. Відчувати тривогу – це природна властивість людської психіки: ми постійно згадуємо про колишні розчарування, щоб уникнути нових. Складно робити кроки до винагороди, якщо підсвідомо очікуєш на поразку. Головні герої фільму роблять ці кроки, незважаючи ні на що, і поступово вибудовують нові очікування. Після цього фільму вам неодмінно закортить практикувати позитивне мислення.
The Sicilian Girl (Сицилійка)
Це драма про дівчину, яка знайшла в собі сміливість виступити проти мафії, та блискучий опис стадної поведінки. Піти з мафії – цілком реальна загроза виживанню, тому страх головної героїні є цілком обґрунтованим.
Головна героїня порушує знаменитий кодекс
