Керуй гормонами щастя - Лоретта Граціано Брюнінг

Сьогодні на порядку денному викиди вуглекислого газу, тому що викиди більш небезпечних речовин уже вдалося обмежити. Ми можемо хвилюватися з приводу довгострокових загроз, оскільки впоралися з безпосередньою загрозою. Ми переживаємо з приводу того, що у воді виявляються різні пластмаси, і, без сумніву, це має викликати занепокоєння. Але ж раніше воду забруднювали і більш токсичними речовинами. Ми маємо радіти, що домоглися такого прогресу. Багато хто думає, що корисно привертати увагу до теми забруднення навколишнього середовища. Однак через це ми не помічаємо, якого грандіозного успіху вдалося досягти у сфері боротьби із забрудненням навколишнього середовища за кілька останніх десятиліть. Ігнорування грандіозного успіху не є правильним кроком.

Прагнення «зробити щось», щоб допомогти планеті, безсумнівно, є гідним поваги. Однак це може бути позитивне почуття, а не негативне. Нереалістично очікувати на те, що запаси природних ресурсів на Землі є безмежними, а тому реалістично було б намагатися їх зберегти. Кожен із нас може зробити свій внесок у зменшення споживання ресурсів. І це не викличе злості на систему або страху, що людство приречене. Це можна робити з позитивним настроєм – дружнім ставленням до навколишнього середовища чи підвищенням ефективності використання ресурсів. Дуже важко.

Складно мислити позитивно, коли вся інформація, що надходить, носить негативний характер. Нижче ви знайдете позитивну інформацію щодо стійкості екологічної ситуації, яка розташує негативні факти в правильному контексті.

Скорочення чисельності населення планети

За прогнозами, за кілька десятиліть чисельність населення планети почне скорочуватися. Це є колосальним досягненням. Дехто стверджує, що це трапиться недостатньо швидко, щоб запобігти глобальній кризі; інші переконані, що це станеться дуже швидко й спричинить глобальну кризу. За цими прикладами негативного мислення сховалася приголомшлива новина. Замисліться на хвилину про те, яке це досягнення! Мозок людини, що найбільше піклується про свою репродуктивну функцію, навчився обмежувати чисельність людської популяції до рівня заміщення. Якщо на якийсь час природне зменшення населення перевищить приріст, так буде навіть краще – це чудова новина. Якщо ви сприймаєте її як погану, то лише внаслідок звички мислити негативно.

Корпорації – це соціальні альянси вищих ссавців

Я часто чую, що нашій Землі загрожують бездушні корпорації, які прагнуть до безмежної влади. Мозок ссавців призначає корпорації на роль хижаків та агресорів, що відповідає його картині світу. Це пояснює розчарування людини в соціальному домінуванні корпорацій і допомагає людям об’єднуватися в боротьбі зі спільним ворогом, нападати на безпечний об’єкт замість смертельно небезпечного хижака. Покладаючи всю провину на корпорації, мозок ссавця відчуває приємне відчуття безпеки від розуміння джерела загрози. Проте такий підхід обмежує інформацію, а це означає, не забезпечує справжню безпеку. Якщо людина усвідомлює, що в ній говорить внутрішній ссавець, вона розуміє: корпорації – то лише соціальні альянси вищих ссавців, такі самі, як і будь-які інші спільноти. Будь-якій групі ссавців властива схожа динаміка, зокрема тій, до якої належить людина. Я навчилась ігнорувати постійні попередження про хижаків та самостійно обираю, якою саме інформацією мені керуватися.

Очікування на сталий розвиток

Сучасна соціально-екологічна відповідальність (будь то раціональне використання природних ресурсів чи дружнє ставлення до навколишнього середовища) є величезним досягненням. У минулому люди використовували ресурси планети для виживання – так само, як і тварини. Гармонія з природою – то не більш ніж поетична метафора. Наприклад, існує така поширена думка, що слони допомагають природі, оскільки їхні екскременти беруть участь у формуванні ґрунтового шару. Водночас слони знищують навколишнє середовище набагато швидшими темпами. Вони не обмежують свій імпульс споживати природні ресурси скоріше, ніж ті встигають відновлюватися, тоді як людина вчиться саме цьому. Раніше люди полювали скільки їм заманеться, однак сьогодні в усьому світі винищення диких тварин регулюється законодавчо. Не скрізь цих законів дотримуються, тож ще багато чого належить зробити. Маючи реалістичні очікування, можна багато чого досягти.

Щодо економічної кризи

У молодості моя мама турбувалася, чи вистачить родині їжі до наступної зарплати. Коли її бабуся була маленькою, люди переживали, чи вистачить продовольства до наступного врожаю. У молодості я боялася, що зголоднію далеко від дому, і в мене завжди був із собою легкий перекус, щоб не витрачати гроші на кав’ярню. Під час навчання в коледжі я писала додому листи, щоб не витрачатися на міжміські дзвінки. У нашій родині були одна ванна кімната, один телевізор і один телефон. Сьогодні офіційна межа бідності є вищою, але тоді я почувалася багачкою, бо відкладала гроші, які отримувала, працюючи після школи, а не віддавала на підтримку родини.

Лишивши рідну домівку, я почала винаймати квартиру, де в кухні і ванній кімнаті стіни були вкриті цвіллю, але я раділа через власну самостійність. Коли я отримала першу роботу, то купила речі, що досить швидко зіпсувалися, але я раділа через те, що в мене скоро зарплатня. А коли я розуміла, що робота мене не влаштовує, я з легким серцем полишала її, бо вміла жити економно.

Сьогодні ми тільки й чуємо розмови про економічну кризу, тож люди автоматично починають асоціювати економіку з болем. Вони вважають, що економіка викликає соціальне розчарування, яке стає невід’ємною частиною життя будь-якого ссавця. Нереалістично покладати на економіку відповідальність за своє щастя, оскільки мозок ссавця перебуває в безперервному пошуку зараз. Ось кілька способів припинити сприймати економіку негативно.

Дещо про мозок людини…

Розмови про економічну кризу є дуже розповсюдженими, тож люди автоматично починають асоціювати економіку з болем. Вони вважають, що економіка викликає соціальне розчарування, яке стає невід’ємною частиною життя будь-якого ссавця. Нереалістично покладати на економіку відповідальність за своє щастя, оскільки мозок ссавця перебуває у безперервному пошуку загроз.

Робота над позитивним мисленням

Ми бажаємо, щоб робота приносила задоволення. Це не завжди вдається, тому що нас постійно оцінюють. Коли вашу роботу хтось оцінює, легко сприйняти це за загрозу виживанню, хоча водночас ви самі оцінюєте роботу