Керуй гормонами щастя - Лоретта Граціано Брюнінг

Там, де я живу, невдоволення харчовою промисловістю є дуже високим. Проте, купуючи продукти харчування, я наголошую про колосальні зусилля, які необхідні, щоб у магазині завжди був свіжий товар. Усі ми знаємо, як швидко псуються продукти, якщо зберігати їх удома. І якщо мені для приготування страви необхідний продукт, що я рідко використовую, я завжди знайду його в магазині. Я захоплююся цим логістичним дивом.

У закордонних подорожах я часто бачу вздовж доріг ряди жінок, які торгують фруктами. Кожна з них стоїть там упродовж усього дня з невеликою купкою товару на продаж. Це завжди здавалося мені настільки неефективним, що стало цікаво ознайомитися з висновками одного економіста, що вивчив це явище. Він мав розмову з великою кількістю продавчинь та з’ясував, що левова частка їхнього заробітку йде на автобусний квиток від рідного села до місця торгівлі. Крім того, вони платять за те, щоб хтось наглядав за їхніми дітьми, оскільки самі ночують на ринку, поки не розпродадуть увесь товар. Економіст поцікавився, чому б їм не об’єднатися, щоб одна людина продавала всі фрукти. У відповідь він почув: «Я не вірю, що мене не обдурять». Це допомогло мені усвідомити цінність нашої бухгалтерської та законодавчої систем. Мені навіть подобається принцип фіксованих цін, бо я ненавиджу торгуватися за кожну дрібницю. Якщо відмовитися від звичного негативного мислення, стане очевидним, що сучасна система торгівлі значно полегшує людям життя.

Щодо соціальної кризи

Коли мої бабуся та дідусь приїхали до Америки, вони оселилися в Брукліні разом з іншими іммігрантами з їхнього селища на Сицилії. Вони не довіряли людям, що походили з інших регіонів Сицилії, які також жили на інших вулицях Брукліна. А всі разом сицилійці не довіряли іммігрантам з інших регіонів Італії.

Мої батьки ходили до школи та церкви з людьми різних культур. Я думала, що шлюб батьків близькоспоріднений, бо вони обидва італійці, але виявилося, що вони були з різних провінцій (сім’я мами з Неаполя!), а в їхніх предків таке взагалі траплялося вкрай рідко. Їхні бабусі і дідусі могли навіть не знати людей за межами рідного села.

Згодом коло довіри значно розширилося. Ресторани винайшли концепцію італійської кухні, що об’єднала традиції людей, які до того навряд чи навіть розмовляли одне з одним. Сьогодні в ресторанах подають страви з регіонів, що ворогували протягом декількох поколінь. Представники ворожих сторін, ніби нічого не було, сидять за сусідніми столиками. Я не сприймаю це за належне, а дуже радію. Докази соціальної єдності на кожному кроці, але їх легко не помітити, якщо звертати увагу тільки на конфлікти.

Біля мого будинку вузька дорога і місця для проїзду автомобілів не так багато, проте водії зупиняються, пропускають одне одного і аварій там майже не буває. Найрізноманітніші водії безпечно управляють своїми автомобілями. Звичайно, час від часу зустрічаються люди, чия поведінка за кермом мене лякає, але якби я думала тільки про них, то пропустила б багато позитивного.

Дещо про мозок людини…

Докази соціальної гармонії існують на кожному кроці, але їх легко не помітити, якщо звертати увагу тільки на конфлікти.

Ми не цінуємо безпрецедентне розширення соціальної довіри. Протягом майже всієї історії людства залишати межі рідного села було небезпечно. А якщо людина все ж таки наважувалася на це, то трималася кола своїх знайомих. Сьогодні ми можемо абсолютно спокійно вирушити на інший край землі. Під час мандрівки до Китаю я багато разів відвідувала масажні салони і щоразу бачила казкове ставлення до себе. Я вважаю дивом, що в іншій країні, в іншій частині світу можу довірити свою безпеку абсолютно незнайомим людям. І ніколи не припиню це цінувати.

Зависокі очікування

Сприйняття соціальної кризи обумовлено зависокими очікуваннями, що в їхньому світлі багато аспектів здаються гіршими, хоча насправді вони покращуються. Наприклад, домашнє насильство сьогодні сприймається як неприйнятне, тоді як раніше вважалося особистою справою. Суспільство домоглося істотного прогресу, коли ставлення до цієї проблеми змінилося, і зараз про домашнє насильство не мовчать, а активно з ним борються. Виміряти цей прогрес складно, оскільки немає надійних даних про період, коли люди відмовлялися про це говорити. Успіх, що його вдалося домогтися, часто занижується активістами, які прагнуть створити стійке відчуття кризи. Правозахисні організації розширюють визначення проблеми і припиняють будь-яку спробу сказати, що ситуація покращилася, називають таку позицію не інакше як байдужістю та черствістю. Через це світ здається похмурішим, хоча ситуація поліпшується.

Світ сповнений людей, що ладні прийти на допомогу. Однак допомога буває різною. Іноді ситуація може лише погіршитися, якщо допомога заохочує поведінку, яка призводить до повторного виникнення проблеми. Негативно налаштовані люди звинувачують решту людства в байдужості. Але ж можна просто цінувати добрі наміри і вибудовувати реалістичні очікування щодо сторонньої допомоги.

Людина в усьому бачить соціальний конфлікт, тому що мозок так запрограмований. Мозок ссавців постійно порівнює людину з оточенням і реагує у відповідний спосіб. Сучасні засоби масової інформації тільки підсилюють цей імпульс. Розчарування може посилитися, навіть коли ситуація поліпшується, оскільки стараннями ЗМІ в людини складається враження, що всі, крім неї, тільки й роблять, що їдять морозиво та насолоджуються життям. Неважливо, що є у вас, – у когось поруч обов’язково виявиться те, чого у вас немає, і ваш мозок ссавця неодмінно це помітить. Якщо ви розкрутите глобус і навмання вкажете пальцем на будь-яку точку, то потрапите в те місце, де люди незадоволені суспільством та урядом. Соціальна напруга є невід’ємною частиною життя вищого ссавця. Світ ніколи не зміниться так, щоб ви були щасливими постійно. На превелику радість, ви здатні взяти ситуацію під контроль.

Дещо про мозок людини…

Нас бентежать соціальні конфлікти, бо мозок ссавця налаштований контролювати цей процес. Ваш мозок ссавця продовжуватиме порівнювати вас з іншими та реагувати на це.

Хроноцентризм

Кажуть, ми переживаємо поворотний момент в історії людства. Це відчуття властиве кожній людині