Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
У випадку якщо дивіденди нараховуються, але не виплачуються, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в терміни, встановлені Законом для місячного податкового періоду (відповідно до пп. 168.1.2 ст. 168 Кодексу).
170.5.3. У чинному законодавстві України чітке визначення «дивіденди» наведено фактично у двох нормативно-правових актах. По-перше, відповідно до пп. 14.1.49 Кодексу, дивідендом є платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь, відповідно, держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом III Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів. По-друге, П(С)БО 15 передбачає, що дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Отже, виплату дивідендів можна проводити у разі, коли підприємство протягом періоду, за який виплачуються дивіденди, мало прибуток, оскільки саме він є основним джерелом виплати дивідендів. Однак, враховуючи те, що є розуміння прибутку з метою оподаткування і прибутку з метою бухгалтерського обліку, постає запитання: який із цих прибутків при нарахуванні дивідендів слід брати до уваги, оскільки внаслідок різних підходів до обчислення вони різняться між собою.
Реальну картину фінансового становища підприємства можна побачити у фінансовій звітності. У Звіті про фінансові результати фігурує саме бухгалтерський прибуток, тому при обчисленні (нарахуванні) дивідендів треба відштовхуватися саме від бухгалтерського прибутку. Правомірність вищенаведеної позиції підтверджується даним Кодексом: «У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав… провадить зазначені виплати… незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 розділу III Кодексу, чи ні» (пп. 153.3.1).
Розподіл чистого прибутку акціонерного товариства та визначення тієї частки чистого прибутку товариства, яку буде спрямовано на виплату дивідендів, належить до компетенції загальних зборів акціонерів (відповідно до пп. «д» ст. 41 Закону про господарські товариства та Закону про цінні папери та фондовий ринок).
Водночас загальні збори акціонерного товариства незалежно від наявності прибутку можуть прийняти рішення не виплачувати дивіденди, а спрямувати прибуток, зокрема на розвиток виробництва. Загалом можливими є три варіанти рішення зборів засновників щодо дивідендів:
1) усю суму прибутку після обов’язкових відрахувань спрямувати на виплату дивідендів;
2) частину прибутку залишити нерозподіленою і лише частину спрямувати на виплату дивідендів;
3) дивіденди не нараховувати та не виплачувати.
Особливості стосовно власників привілейованих акцій. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачає, що привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не буде передбачено його статутом. Виплата дивідендів на користь осіб за акціями, які вважаються привілейованими, з метою оподаткування прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку.
Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом, який повинен містити дані про: розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на спрямування нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями); спосіб виплати дивідендів; порядок виплати дивідендів (згідно з Положенням № 386).
Крім того, у Положенні № 386 зазначено, що з метою визначення переліку інвесторів (акціонерів), які мають право на отримання дивідендів, акціонерне товариство на початок терміну виплати дивідендів має забезпечити складання при документарній формі випуску іменних акцій — реєстру власників іменних акцій, складеного реєстроутримувачем на дату початку виплати дивідендів; при бездокументарній формі випуску акцій — зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм на дату початку виплати дивідендів. Загальним зборам акціонерного товариства при ухваленні рішення про виплату дивідендів необхідно враховувати також вимоги Положення № 386, згідно з яким дивіденди не нараховують та не виплачують за акціями, які не оплачено повністю, та за акціями власного випуску, які товариство викупило в акціонерів і які перебувають на його балансі. Дивіденди за акціями виплачують один раз на рік за підсумками календарного року (згідно з Законом про господарські товариства та Законом про цінні папери та фондовий ринок).
Цивільним кодексом України запроваджено загалом два випадки обмеження виплати дивідендів, зокрема: до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду.
Дивіденди, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав — резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 Кодексу, а саме: 5 % бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як дохід у вигляді дивідендів, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидендів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, що згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 розділу III Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку.
Внесками до фондів соціального страхування суми дивідендів не обкладаються, оскільки, відповідно до п. 3.35 Інструкції № 5, дивіденди не
