Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Г/idBBI /ИОЄА.

72 Книга Екклезіястова 7: 4.

73 Пор.: "У друга вода солодча вражеського меду" [Номис, № 9513]; "У друга вода солодша від вражого меду" [Франко, № 10883].

74 Пор.: "Доброму человеку - что день, то и праздник" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 126].

75 Пор.: "Не щодень Великдень" [Франко, № 2009].

76 Пор.: "Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 145].

<13> Сковорода має на думці гр. arbcbv - 'соловей', - етимологічно пов'язане з дієсловом abco -'співати'.

77 Парафраза Книги Псалмів 17 (18): 6. Пор.: й той йкш женй^ъ Йс^одай СЗ чертога своегш.

78 Очевидно, це парафраза Книги Псалмів 117 (118): 24. Пор.: Сей денв, єгбжє сотворй гдв,

ВОЗрЗдХб/ИСА Й ВО^ВЄСЄ/іЙ/ИСА въ онб.

79 Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 10. Пор.: не аі,ъ же, НО В/ІГТВ БЖЇА, Йже СО /МНОЮ.

80 Очевидно, це парафраза Книги пророка Захарії 4: 10. Пор.: очесЗ гдна йтв,

ПрИЗИрЗюЦМА Hd ВСЮ ЗЄ/ШЮ.

81 Книга Псалмів 138 (139): 9.

82 Гр. ArjOrj.

83 Гр. аАт)вєіа - 'правда'.

84 Фраза йстина гдна зринає в Книзі Псалмів 116 (117): 2.

85 Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Івана 14: 6. Пор.: ат,ъ еслів пХтв й истина й живбтъ.

86 Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 14: 26. Пор.: єдйно/иХ прє/иро/иХ вгХ, ійсо/иъ ^ртб/иъ, є^жє слава во в^ки. d/ийнв.

87 Євангелія від св. Матвія 5: 3.

88 Неточна цитата з Першої книги царств 16: 7. Пор.: че/іов^къ зрйтъ нл лице, вгъ же Зрйтъ Hd сердце.

89 Євангелія від св. Матвія 5: 3.

90 Фраза д^ъ віры зринає в Другому посланні св. ап. Павла до коринтян 4: 13.

91 Сковорода має на думці історію про багатого й Лазаря (Євангелія від св. Луки 16: 19-31).

92 Парафраза Євангелії від св. Матвія 16: 26. Пор.: аціе /жръ весь пришврАфетъ, дХшХ же свого штфетйтъ.

93 Неточна цитата з Книги пророка Аввакума 2: 4. Пор.: првникъ же (/ибй) СЗ віры жйвъ вХдетъ.

94 "Середина" означає тут "золоту мірноту" (аигеа mediocritas). Див. прим. 77 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни». Пор. народну приказку: "Середина все найліпша" [Франко, № 30734].

95 Фраза жертвХ ^в^/ієнїа не раз зринає в Біблії, уперше - у Третій книзі Мойсеєвій: Левит 7:12.

96 Євангелія від св. Матвія 5: 3.

97 Парафраза Книги Премудрості Соломонової 5: 14. Пор.: Иво оуповЗнїе нечестйвлгш, Йкш ПрЗ^Ъ СЗ вітрл ПОДЄ/ШЄ/ИЬіЙ.

98 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 1: 29. Пор.: ^неже постыдатса ш Тдш/гЬ^ъ свой^ъ.

99 За часів Сковороди Україною зазвичай називали Слобожанщину.

100 Маной (євр. тапд‘‘Н) є персонажем 13-ої глави Книги Суддів. Старі українські письменники згадували про нього доволі рідко. Можемо послатися тут хіба що на «Вечерю душевную» Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. -Арк. 295]. Згідно зі словником Памви Беринди ім'я Маное означає "отпочиненьє або дар" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 433].

101 Дружина Маноя фігурує анонімно як в масоретському тексті Біблії, так і в Септуагінті. У раввіністичній літературі її інколи ототожнюють із Гаццелелпоні (євр. basolelpdni) з Першої книги параліпоменон 4: 3.

102 Можливо, це парафраза Книги Притч Соломонових ЗО: 4. Пор.: кбе й/ИА єгш;

103 Астрая (гр. Аатраіа) - стародавня богиня справедливості, яка правила світом за "золотого віку", а коли перегодом людьми опанували облуда, віроломство, чвари, насилля і жадоба (Овідій. Метаморфози, І, 89-150 [див.: Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1985. - С. 17-18]), останньою серед богів полинула на небо. Про це писав Вергілій у «Георгіках» (II, 473-474) (у перекладі Миколи Зерова: "Злітаючи в небо, / Слід найостанніший свій поміж ними покинула Правда" [ЗеровМ. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 203]). Як підкреслював Дмитро Чижевський [див.: CizevskijD. Die vertriebene Wahrheit// CizevskijD. Aus zwei Welten. Beitrage zur Geschichte der slavisch-westlichen literarischen Beziehungen. - 's-Gravenhage, 1956. - S. 119-121], мотив гнаної Правди бере свій початок в «Явищах» («Фаіѵ6|^£ѵа») Арата Солійського (бл. 315 - бл. 240 рр. до н. е.): "каі тбтє |ла¥|стаста Дпсг| kelvwv avbQwv / ілтаѲ’ u7rauuQavir|" ("Тоді, зненавидівши рід людський, Правда полинула геть аж на небо") [Арат Солийский. Явления / Пер. с древнегреч., вступ, ст. и коммент. К. А. Богданова. С приложением оригинального греческого текста. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 148-149]. Цей мотив добре знаний у багатьох європейських літературах, зокрема й у слов'янських письменників: Яна Амоса Коменського («Лабиринт світу і рай серця»), Натанела Воднянського («Theatrum mundi minoris»), Матея Конечного («Theatrum divinus»), у казаннях Дмитра Туптала та Стефана Яворського - аж до «Легенди про Великого Інквізитора» Федора Достоєвського. Варто додати, що славетне кантівське "зоряне небо наді мною та моральний закон у мені" є не чим іншим, як метаморфозою цього самого мотиву. Можливим джерелом образу Астраї-Правди в

Сковороди, крім Арата (в європейських університетах Аратові «Явища» аж до XVII ст. правили за підручник астрономії, а водночас за взірець урочистої поезії), Овідія та Вергілія, може бути пролог до опери «La clemenza di Tito» («Титове милосердя»), що його написав Якоб фон Штелін. Бувши альтистом придворної капели імператриці Єлизавети, Сковорода виступав у цій опері [про сенс легенди про Астраю в Сковороди див.: УшкаловЛ. Сковорода та Україна // УшкаловЛ. Есеї про українське бароко. - Київ, 2006. -С.