Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

270 Ідеться про діалог «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».

271 Парафраза Книги Псалмів 144 (145): 18. Пор.: Е/ій^ гдь всѣ/иъ при^ывЗюфьі/ИЪ єго, ВсѢ/ИЪ ПрИ^ЫвЗюфЫ/ИЪ ЄГО во йстині.

272 Діоген Лаерцій свідчить (VIII, 19) : "А понад усе заповідав він [Піфагор] не їсти краснушки, не їсти чорнохвостки, утримуватися від серця та від бобів..." [ДиогенЛазртский.

О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 337]. В іншому місці (VIII, 34) доксограф, покликаючись на Арістотеля, пояснює: "Піфагор велів утримуватися від бобів... чи вже тому, що вони схожі на грішне тіло, чи тому, що вони - не колінчасті, чи тому, що вони шкідливі, чи то тому, що схожі на єство цілокупності, чи тому, що служать владі небагатьох (адже ними кидають жереб)" Диоген Лаартский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 341]. Пор. також свідчення Авла Геллія (Аттичні ночі, IV, 11, 1) [див.: Фрагмента ранних греческих философов. - Москва, 1989. - Ч. 1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомизма. - С. 144]. З українських авторів про цей піфагорійський звичай згадував, зокрема, Феофан Прокопович (з покликанням на Ціцерона) [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 260].

273 Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 38: 24. Пор.: Пре/иХдрость книжника во

Б/ІЛГОВре/ИеНЇИ пр^зднествл, Й О^/ИЛ/ІААЙСА Д^АШЕ/ИЪ СВОЙ/ИЪ О^ПрЄ/ИХдрИТСА.

274 Сковорода має на думці слова Ціцерона: "vetatque Pythagoras iniussu imperatoris, id est dei, de praesidio et statione vitae decedere" (Про старість, XX, 73), які він переклав так: "Не велит Пиѳагор выходить из тѣлеснаго нашего замка без повелѣнія от военачалника, разумѣй Бога".

275 Див. прим. 217.

276 Див. прим. (3) до циклу «Сад божественных пѣсней».

277 Див. прим. 301 до діалогу «Бесѣда, нареченная двое».

278 "Спіши поволі" (лат). За свідченням Светонія (див. прим. 33), Авіуст справді любив цю фразу. За часів Сковороди вона була знана передовсім з емблематичної літератури. Наприклад, у збірці Андреа Альціаті вона є під малюнком № 167, у збірці «Symbola Heroica Clavdii Paradini et Gabrielis Symeonis» (Антверпен, 1556) - під 163-м малюнком, а в збірці «Symbola et emblemata» - під малюнками 161-м «Черепаха с парусом» (підпис: "Медленно спѣши. Терпѣніе преодолѣвает всѣ трудности. Festina lente"), 167-м «Делфин на якорѣ и весло» (підпис: "Медленно спѣши. Без совѣта не дВлай ничего. Festina lente"), 383-м «Столб виноградною лозою обвитый» (підпис: "Медленно спѣши. Скоро и тихо. Festina lente") та 489-м «Делфин обвившійся кругом якоря» (підпис: "Медлѣнно спѣши. Поспѣшай, но бережно. Festina lente") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 42^3, 96-97, 124-125]. її наводив і Еразм Роттердамський у своїх «Адагіях» (II. 1.1). Українським відповідником цих крилатих слів є приказка: "Квап сі, але помалу!" [Франко, № 14594].

279 Див. прим. 17 до циклу «Басни Харьковскія». Твори Сковороди рясніють різноманітними емблематичними образами. На цій підставі Дмитро Чижевський стверджував, що Сковорода "належить до найяскравіших представників емблематичного стилю в містичній літературі нового часу" [ЧижевськийД. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Деоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 71]. Сковородинські емблеми та символи Чижевський поділяв на п'ять основних груп: 1) тварини й птахи; 2) фантастичні істоти; 3) рослинний світ; 4) мертва природа; 5) продукти людської праці [див.: там само. - С. 58]. Основним джерелом цих та інших образів Сковороди були популярні під добу бароко емблематичні збірники й енциклопедії, їх мали в особистих бібліотеках багато українських письменників ХѴІІ-ХѴІІІ ст. [див.: Cyzevskyj D. Literarische Lesefrtichte. Emblematische Literatur in den ukrainischen Bibliotheken // Zeitschrift fiir slavische Philologie. - 1936. - Bd. XIII. - S. 51-54]. Наприклад, в особистій бібліотеці Стефана Яворського, яка складала основу книгозбірні Харківського колегіуму на ту пору, коли там професорував Сковорода, були емблематичні збірники «Symbola amoris divini» Вена (порівняймо образи купідонів у діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира» Сковороди з відповідними "піктурами" цієї книги), «Ріае animae desideria versibus et symbolis» Гуго, «Symbola politica» Сааведри. Помітний вплив на наше тогочасне письменство справили також книжки «Electorum symbolorum et parabolarum historicarum syntagmata» Коссена, «Hieroglyphica, sive de sacris Aegyptiorum aliarumque gentium literis» Пієрія, «Sylva allegoriarum totius sacrae scripturae» Давретуса, «Zodiacus christianus» Дрекеліуса, «Maria Sol mysticus» Сандеуса тощо. Від часів бароко маємо й кілька українських перекладів західних емблематичних збірників. Так, Феофан Прокопович переклав славетну збірку іспанського письменника Сааведри «Symbola politica», якийсь невідомий автор - книжку Гуго, а Іван Максимович зробив "претолкованіє" збірки Гефтена «Schola cordis sive aversi a Deo cordis ad eundem reductio et instructio». Крім того, 1712 p. в Києві було видано друком оригінальну збірку емблематичної поезії під назвою «Иѳіка іерополітіка», що зажила свого часу неабиякої слави й перегодом друкувалася також у Санкт-Петербурзі, Москві, Дьвові та Відні. Сковорода послуговувався збіркою «Symbola et emblemata». Можливо, він знав також збірки Вена, Гуго та Сааведри.

280 У збірці «Symbola et emblemata» під № 45 подано емблему «Купидон над воспламененною соломою» (підпис: "Чѣм что скоряє бывает, тѣм скоряє и исчезает. Quod cito fit, cito perit"). А вгорі над цією емблемою (під № 43) розташована інша - «Орел [чи гриф] с распростертыми крылами, при блистаніи, сидящій на огнестрѣльном орудіи» [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 12-13]. Очевидно, Сковорода по пам'яті сконтамінував ці дві емблеми. Тим часом підпис: "Наглорожденное скоро изчезает" - найбільше нагадує підпис під емблемою №440 «Тиквы около ели произрастающія»: "Скоро возвышается, скоро и унижается. Скоропостижно раждающееся не долго пребывает. Cito nata, cito pereunt" [там само. - С. 110-111].

281 «Сноп травы» - це 414-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata»: "Hoc omnis саго. Токмо сѣно". Щоправда замість цього підпису Сковорода подає цитату з Першого соборного послання св. ап. Петра 1: 24. Пор.: всакл П/іоть йкш трлвк

282 Див. прим. 18 до циклу «Басни Харьковскія».

283 Сковорода наголошує на етимологічному значенні слова "символ" [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die