Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів
Прокурори і слідчі прокуратури, здійснюючи зазначені процесуальні дії, є незалежними від будь-яких органів та інших посадових осіб і підкоряються тільки закону. Вплив у будь-якій формі на прокурора чи слідчого з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків заборонено чинним законодавством.
Конституційний Суд України вирішив, що народний депутат України не має права звертатися до органів прокуратури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів прокуратури, прокурорів, слідчих прокуратури пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів України у конкретних справах із зазначених питань прокурори та слідчі прокуратури мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».
Прокурор не може входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, що створюються органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, за винятком органів з дорадчими функціями.
Гарантії незалежності прокурорів у здійсненні повноважень забезпечуються: особливим порядком їх призначення, притягнення до відповідальності та звільнення; забороною втручання у здійснення прокурором повноважень і встановленою законом відповідальністю за такі дії; особливим, встановленим законом, порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; належним матеріальним і соціальним забезпеченням прокурорів; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурорів, членів їхніх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
Додатковими гарантіями забезпечення прокурорської діяльності є обов’язковість вимог прокурора, право невідкладного прийому прокурора іншими службовими особами, особливий порядок притягнення прокурорів до юридичної відповідальності.
Прокуратура України перебуває під постійним державним та громадським контролем. Система, предмет та межі цього контролю визначаються законодавством України.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України. Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, складають Присягу працівника прокуратури. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.
Окремі вимоги (віковий ценз, наявність певного стажу роботи) ставляться до осіб, які призначаються на керівні посади в органи прокуратури. Прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей та прирівняними до них прокурорами міст Києва та Севастополя призначаються особи не молодше тридцяти років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років.
Міськими, районними і прирівняними до них прокурорами призначаються особи не молодше двадцяти п’яти років зі стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Це дає можливість уникнути випадків призначення на керівні посади осіб без достатніх знань, практичних навичок та життєвого досвіду.
За порушення Закону, неналежне виконання службових обов’язків або вчинення ганебного проступку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Верховною Радою України.
Працівники прокуратури, зазначається у ст. 2 цього нормативного акта, повинні володіти високими моральними якостями, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов’язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особливо суворо дотримуватись вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави і суспільства.
Засоби правового та соціального захисту працівників прокуратури та їх пенсійного забезпечення визначаються у статтях 50, 501 Закону України «Про прокуратуру».
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі органів прокуратури (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 17 березня 2004 року № 1-13/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби врегульовано спеціальними нормативно- правовими актами, що покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність.
Зокрема, громадяни України, які працюють в органах прокуратури, зобов’язані виконувати свої професійні обов’язки і в неробочий час або поза службою. Крім того, до військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод. Так, на підставі ч. 1 ст. 33 Конституції України частина 2 ст. б «Про прокуратуру» встановлює, що військовослужбовці та працівники органів прокуратури не можуть бути членами політичних партій та громадських організацій, які мають політичну мету. Працівники органів прокуратури також обмежені у встановлених Конституцією України правах на підприємницьку діяльність (ст. 42), працю (ст. 43) та інших, пов’язаних із забезпеченням собі і своїй родині максимально досяжного (відповідно до своїх здібностей) рівня життя, та на захист своїх економічних і соціальних інтересів. Зокрема, на підставі положень ч. 2 ст. 42, ч. 4 ст. 44 Конституції України Законом України «Про прокуратуру» заборонено сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом (ч. 5 ст. 46).
Таким чином, визначений законами України відповідно до положень ст. 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та
