Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів

Аналіз положень ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для поділу внутрішньоуправлінських повноважень Генерального прокурора України на три групи:

а) номінаційні (пов’язані з призначенням на посади і звільненням з посад відповідальних працівників, присвоєнням класних чинів тощо);

б) установчі (затвердження штатної чисельності органів прокуратури, структури Генеральної прокуратури України);

в) нормотворчі (видання обов’язкових для органів прокуратури нормативно-правових актів відомчого характеру, укладення угод у сфері міжнародного співробітництва).

Генеральний прокурор України видає нормативно-правові та індивідуальні акти для деталізації і конкретизації окремих положень законодавства про прокуратуру та забезпечення ефективності застосування норм права. Нормативні акти Генерального прокурора України зумовлені функціональним характером діяльності прокуратури і приймаються: 1) щодо комплексу питань здійснення функцій прокуратури України; 2) щодо діяльності прокуратури у межах підфункцій; 3) щодо окремих питань у межах функцій і підфункцій; 4) щодо діяльності прокуратури на окремих об’єктах; 5) як рекомендаційні управлінські акти (інформаційні листи, настанови).

Сфера відносин Генерального прокурора України з тими чи іншими суб’єктами поза межами прокурорської системи забезпечується зовнішніми організаційно-управлінськими повноваженнями. Вони мають суто управлінський характер лише доти, доки відповідні підготовчі заходи здійснюються в апараті Генеральної прокуратури України. У подальшому такі відносини набувають характеру зовнішньоорганізаційних і здійснюються у формі взаємодії. Виконуючи представницькі повноваження, Генеральний прокурор України виступає від імені Генеральної прокуратури України і всієї прокурорської системи у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування України, інших держав та з міжнародними організаціями.

Крім того, окремими законодавчими актами визначаються інші повноваження Генерального прокурора України, які можуть бути віднесені до управлінських, представницьких, наглядових або процесуальних з розподілом останніх на загальні (належні усім посадовим особам органів прокуратури) і спеціальні (належні винятково чільнику прокуратури України).

У цілому в законодавчих актах закріплено понад 50 виключних повноважень Генерального прокурора України. Найголовніші з них:

1) очолює єдину централізовану систему прокуратури (ст. 122 Конституції України);

2) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

3) видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;

4) утворює, реорганізує та ліквідує органи, заклади і установи прокуратури, уточнює компетенцію окремих органів прокуратури, визначену законом, з урахуванням особливостей їх діяльності;

5) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

6) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

7) призначає ректора, проректорів і директорів інститутів Національної академії прокуратури України;

8) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим заступника Генерального прокурора України — прокурора Автономної Республіки Крим;

9) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва та Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них прокурорів;

10) затверджує штатну чисельність органів прокуратури України в межах фонду заробітної плати;

11) затверджує структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи;

12) затверджує персональний склад колегії у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури;

13) затверджує персональний склад колегій у прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) (Закон України «Про прокуратуру»);

14) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Відповідно до цього Положення має право: а) в окремих випадках за зразкове виконання службових обов’язків присвоювати працівникам чергові класні чини до закінчення строку, зазначеного в Положенні; б) при призначенні на вищу посаду присвоювати чин без дотримання черговості, але не більш як на два чини вище того, в якому працівник перебуває;

15) вносить та підтримує подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата (ст. 218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»);

16) має виключне право порушити кримінальну справу проти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»), Голови Рахункової палати, першого заступника і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахункової палати (ст. 37 Закону України «Про Рахункову палату») та щодо судді (Закон України «Про судоустрій і статус суддів»);

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України Президентом України, а звільняється з посади Президентом України без такої згоди.

Але Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади (п. 25 ч. 1 ст. 85 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»). Порядок висловлення недовіри Генеральному прокуророві України визначено ст. 213 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві України включається до порядку денного сесії Верховної Ради України за пропозицією не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, підтриманою їх підписами, за яку проголосувало більше половини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Підписи народних депутатів про порушення питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві України не відкликаються. Прийняття постанови про висловлення недовіри Верховною Радою України Генеральному прокуророві України здійснюється відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України і має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

— закінчення строку, на який його призначено;

— неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

— порушення вимог щодо несумісності;

— набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

— припинення його громадянства;

— подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з інших підстав.

Строк повноважень Генерального прокурора України визначено цією статтею Конституції України і становить п’ять років. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 квітня 2008 року № 1-25/2008 у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 122 Конституції України, частини третьої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» строк повноважень Генерального прокурора України та підлеглих йому прокурорів у п’ять років слід розуміти як безперервний визначений в часі період, що починається з моменту набрання чинності акта про призначення на посаду Генерального прокурора України та підлеглих йому прокурорів і завершується після закінчення п’яти календарних років.

Аналіз норм чинного законодавства України свідчить про відсутність у ньому положень, які допускали б можливість переривання, зупинення чи продовження строку повноважень Генерального прокурора України, у тому числі й у разі його незаконного звільнення чи обрання на виборну посаду.

Стаття 123.