Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально- економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачено інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

До підстав для прокурорських перевірок належать:

- звернення (заяви і скарги) громадян та організацій, за винятком тих, вирішення яких належать до компетенції суду або прокурора вищого рівня;

- матеріали друкованих та інших засобів масової інформації;

- матеріали про порушення законності, одержані у процесі участі прокурора в засіданнях колегіальних органів;

- ознаки порушень закону, виявлені прокурором при проведенні перевірок на інших об’єктах;

- аналіз матеріалів кримінальних справ, у тому числі закритих, і матеріалів про відмову в порушенні справ;

- аналіз матеріалів цивільних, господарських, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення;

- інформація про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

- матеріали державної статистики;

- вказівка прокурора вищого рівня або включення відповідного заходу до плану роботи прокуратури області (Автономної Республіки Крим, Києва, Севастополя, у тому числі стосовно даної міської чи районної прокуратури);

- звернення іншого прокурора такого самого рівня, яке містить інформацію про наявність правопорушень.

Для проведення перевірок у контролюючих органах підставами є насамперед відомості про перевищення службових повноважень і зловживання з боку керівників та службових осіб цих органів (за даними, що містяться у заявах і скаргах, матеріалах кримінальних справ) і бездіяльність з боку цих органів у боротьбі з правопорушеннями, про що свідчить явна невідповідність між виявленими і фактично вчиненими порушеннями закону (за даними з інших інформаційних джерел).

При проведенні перевірки додержання і застосування законів прокурор не має права втручатися в оперативно-господарську чи оперативно-розпорядницьку діяльність, витребовувати і одержувати інформацію з питань, що не стосуються предмета перевірки, давати оцінки і звертатися з вимогами неправового характеру. Водночас вжиття заходів щодо виявлення та усунення порушень закону в господарській діяльності не можна розглядати як протиправне втручання.

Також на період, визначений Перехідними положеннями Конституції України, прокуратура продовжує здійснювати досудове слідство.

Конституційний Суд України Рішенням від 10 вересня 2008 року в справі про відповідність Конституції України деяких положень Закону України «Про прокуратуру» визнав конституційними положення статті 17 Закону України «Про прокуратуру» на період дії пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України стосовно продовження виконання прокуратурою функцій досудового слідства до формування системи такого слідства і введення в дію законів, які регулюють його функціонування. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність законодавчої реалізації положень зазначеного пункту.

В обґрунтування свого рішення Суд зазначив, що системний аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність слідчих підрозділів у відповідних органах, свідчить про незавершеність процесу створення системи досудового слідства. За таких умов на час перехідного періоду мають місце підстави для застосування як конституційної основи для законодавчого унормування діяльності слідчих прокуратури положень пункту 9 розділу XV Конституції України. Зазначена конституційна норма не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, захищаючи та відображаючи цінності, закладені в Конституції України.

Перелік злочинів, підслідних слідчим органів прокуратури, та порядок їх розслідування визначаються Кримінально-процесуальним кодексом України.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим слідство здійснюють старші слідчі в особливо важливих справах та слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських — старші слідчі і слідчі.

Крім слідчих, досудове слідство здійснюють прокурори-криміналісти. Вони забезпечують впровадження у слідчу практику наукових рекомендацій та передового досвіду роботи з питань організації слідства, тактики розслідування, застосування науково-технічних засобів, надають практичну допомогу в розслідуванні злочинів та в необхідних випадках беруть участь у проведенні слідчих дій.

Стаття 122.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України — п’ять років.

Головну роль у системі органів прокуратури, в її діяльності виконує Генеральний прокурор України, який згідно з Конституцією України очолює прокуратуру України. Водночас він керує Генеральною прокуратурою України.

Генеральний прокурор України відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» спрямовує роботу органів прокуратури, тобто вирішує стратегічні питання її діяльності, визначає шляхи розвитку прокурорської системи. Реалізація його законних прерогатив дає змогу забезпечити централізацію і чітку підпорядкованість у системі прокуратури.

Будучи єдиною і централізованою, прокуратура України здатна виконувати покладені на неї важливі конституційні функції незалежно від інших державних та недержавних структур, діючи суворо у межах Конституції та законів України, сприяючи точному і однаковому застосуванню законодавства. Власне існування принципу єдності та централізації прокуратури значною мірою обумовлюється тим, що здійснення прокурорського нагляду та інших конституційних функцій прокуратури є самостійним видом державної діяльності.

Правовий статус Генерального прокурора України становлять його завдання, спеціальна компетенція, правоздатність і дієздатність, особливий порядок призначення на посаду і звільнення з посади, гарантії незалежності, особливий порядок притягнення до відповідальності.

Управлінська діяльність у межах внутрішньоуправлінських повноважень Генерального прокурора України полягає у керівництві роботою органів прокуратури, яке включає спрямування, тобто окреслення стратегічних напрямів її діяльності. Вона є складовою державного управління і пов’язана з реалізацією керівником прокурорської системи наглядових та інших конституційних функцій, покладених на прокуратуру. Ця діяльність поділяється на окремі підфункції, адже управлінські правовідносини в прокуратурі тісно пов’язані з прокурорсько-наглядовими та іншими правовідносинами, що виникають у зв’язку з реалізацією конституційних функцій.

Організаційно-управлінські повноваження Генерального прокурора України відзначається такими рисами: 1) він є найвищою посадовою особою органів прокуратури; 2) керує Генеральною прокуратурою України — вищим органом прокурорської системи, підпорядкованими прокуратурами, а також установами і закладами прокуратури; 3) визначає основні напрями реалізації державної правової політики у діяльності прокуратури, організовує на загальнодержавному рівні наглядові та інші заходи, самостійно реалізує властиві йому прокурорські повноваження; 4) забезпечує однакове розуміння і застосування законів органами прокуратури; 5) підтримує традиції вітчизняної прокуратури щодо сумлінного служіння законові; 6) є гарантом незалежності органів і