Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику - Джон Б. Джудіс

проти неоліберальної економіки та неоконсервативної зовнішньої політики глибоко образили верхівку партії з бізнес-лідерів, аналітиків, письменників, редакторів, колумністів, теле- та радіоведучих. Ці лідери запустили потужну й безуспішну багатомільйонну кампанію проти його кандидатури. Їхньою справжньою метою часто була позиція Трампа щодо економіки та зовнішньої політики. Після того як у червні, виступаючи з промовою про «ставки» в цих виборах, Трамп виголосив тираду проти транснаціональних компаній і торгових угод, провідний фінансовий донор Республіканської партії Пол Сінгер застеріг: якщо Трамп переможе, це призведе до «масштабної глобальної депресії»[193]. Але через нестриманість і нетерпимість Трампа вони могли засуджувати його за будь-що інше, при цьому реально не переймаючись його зовнішньо- та внутрішньоекономічними поглядами.

Політичну базу Трампа становили білі виборці партії з робітничого та середнього класів — саме ті виборці, які спочатку стікалися до Воллеса, потім до Ніксона, яких привабили Перо та Б’юкенен і які зараз відчули, що мають захисника в особі Трампа. Він став голосом середнього американського радикалізму і, ширше, білих американців, які відчували, що внаслідок глобалізації та переходу до постіндустріальної економіки залишилися на узбіччі. Було проведено два масштабних опитування республіканського електорату: перше — American National Election Studies (ANES)[194] у січні 2016 року, друге — організоване Pew Research Center у березні[195]. Обидва опитування дали однакові висновки щодо прихильників Трампа.

Прибічники Трампа старші і непропорційно менш освічені (найпевніші ознаки класової належності), ніж виборці інших кандидатів. 1971 року, коли Дональд Воррен опитував виборців Воллеса, можна було припустити, що виборець із робітничого класу матиме лише середню шкільну освіту. На 2016 рік такі ж виборці, імовірно, відвідували дворічний коледж чи професійно-технічний навчальний заклад і здобули ступінь «associate’s degree». За цим критерієм, 70,1 % виборців Трампа (згідно з опитуванням ANES) не були випускниками коледжів. Порівняймо: серед виборців Джона Кейсіка, фаворита правлячої верхівки республіканців, цей показник становив 45,1 %. За показником доходу: половина виборців Трампа отримували менш ніж $50 тис. на рік, тоді як серед виборців Кейсіка так мало отримували лише 35,3 %. Цих виборців Трампа можна охарактеризувати як нащадків тих білих виборців із робітничого класу, що почали відходити від Демократичної партії в 1960-х роках.[196] Уже 1972 року вони відчували байдужість Вашингтона й віддаленість тих змін, які бачили навколо, від власних інтересів, а у 2016 році це відчуття посилилося — Велика рецесія, здається, стала останнім ударом по їхніх економічних перспективах в економіці, яка значно більше сприяла просуванню інтересів верхівки середнього класу та багатіїв.

Схоже на те, що з усього електорату Республіканської партії саме виборців Трампа найбільше хвилювала Велика рецесія, навіть якщо їх самих і не вигнали з роботи. Вони відзначалися найбільш песимістичним поглядом на економіку. Згідно з опитуванням Pew Research Center, 48 % виборців Трампа вважали економічне становище США поганим. Для порівняння: серед виборців Круза цей показник становив 31 %, серед виборців Кейсіка — 28 %.

Між прихильниками Трампа та інших республіканців були також очевидні відмінності в ставленні до торгівлі та імміграції. Згідно з опитуванням Pew Research Center, 69 % виборців Трампа вважали, що іммігранти більше обтяжують, ніж зміцнюють економіку. Серед виборців Кейсіка цей показник становив 40 %. Згідно з опитуванням ANES, 66,4 % виборців Трампа виступали проти надання народженим у США дітям іммігрантів громадянства за народженням. Порівняймо: серед виборців Кейсіка таких було 26 %. За даними опитування Pew Research Center, 67 % прихильників Трампа вважали, що угоди про вільну торгівлю шкідливі для США (порівняно із 46 % серед прихильників Кейсіка та 40 % серед прихильників Круза). Виборці Трампа також найменше були схильні вважати, що люди мають бути більш делікатними у своїх висловлюваннях про людей іншого походження. Згідно з опитуванням ANES, 75,7 % виборців Трампа (порівняно із 45,9 % виборців Кейсіка) вважали, що люди занадто легко ображаються.

Прихильники Трампа підходять під опис середнього американського популізму. Вони скептично оцінюють сили тих, хто стоїть вище та нижче від них. Згідно з опитуванням Pew Research Center, 61 % виборців Трампа (порівняно з 51 % виборців Кейсіка та 45 % виборців Круза) вважав, що економічна система США несправедливо сприятлива для наділених владою. В інтерв’ю, які я брав під час мітингів, прихильники Трампа незмінно хвалили його за самофінансування, вважаючи, що це робить його незалежним від груп із особливими інтересами та лобістів. Як і в Перо, це було значним чинником його привабливості.

Виборці Трампа, які прибічники Воллеса, незмінно прихильно ставилися до загальних соціальних програм, породжених «Новим курсом», але при цьому виступали проти програм на кшталт Акта про захист пацієнтів і доступну медичну допомогу, якими, на їхню думку, передусім користаються меншини та бідні. Згідно з опитуванням Pew Research Center, 73 % виборців Трампа виступали проти якихось скорочень програми Social Security. Виборці Трампа — економічні популісти; вони не лібертаріанці — прихильники вільного ринку, як і численні багаті спонсори з об’єднань на кшталт Club for Growth[197] чи Freedom Works[198].1 так само вони не радикальні соціальні консерватори, які ставлять на перше місце позицію кандидата щодо молитви чи абортів і які готові погоджуватися з республіканською програмою щодо бізнесу.