Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник. - В. М. Куц

зазначені переваги відновного правосуддя, основою якого є відмова від застосування кримінальної відповідальності, головним засобом спеціальної протидії злочинності залишається і в осяжному майбутньому лишатиметься саме кримінальна відповідальність як традиційний засіб кримінально-правового впливу на суспільні процеси.

Рекомендована література для самостійної роботи:

1.  Давыденко Л.М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: моногр. / Л.М. Давыденко, А.А. Бандурка. – Х.: Изд-во Национального университета внутренних дел, 2005. – 302 с.

2.  Дуюнов В.К. Уголовно-правовое воздействие: теория и практика: моногр. / В.К. Дуюнов. – М.: Научная книга, 2003. – 520 с.

3.  Козаченко О.В. Кримінально-правові заходи: культурно-антропологічний вимір: моногр. / О.В. Козаченко. – Миколаїв: Іліон, 2011. – 504 с.

4.  Костенко О.М. Культура і закон у протидії злу: моногр. / О.М. Костенко. – К.: Атіка, 2008. – 352 с.

5. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование: механизм и система: моногр. / Н.М. Кропачев. – СПб: Санкт-Петербургский гос. ун-т, 1999. – 262 с.

6.  Куц В.М. Загальна характеристика механізму протидії злочинності та його понятійного апарату. Актуальні проблеми кримінального права та кримінології: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції / В.М. Куц // Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – Донецьк, 2009. – С. 12–152.

7.  Куц В.М. Кримінальне правопорушення: відродження забутого поняття / В.М. Куц // Наше право. – 2012. – № 5. – С. 117–121.

8. Куц В.М. Корегування призначеного покарання / В.М. Куц // Вісник прокуратури. – 2012. – № 12. – С. 59–66.

9. Куц В.М. Впровадження кримінального проступку та кримінальної відповідальності юридичних осіб – важливі напрями розвитку кримінального права України / В.М. Куц // Тези міжнародної науково-практичній конференції «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність».­ – Х.: НУ «ЮАУ ім. Ярослава Мудрого», 2012. – С. 192–195.

10. Митрофанов І. І. Теоретичні проблеми механізму реалізації кримінальної відповідальності: моногр. / І.І. Митрофанов. – Кременчук: Видавництво ПП Щербатих О.В., 2010. – 520 с.

Запитання для самоконтролю:

1. Які ознаки загального теоретичного визначення правопорушення не доцільно включати до визначення кримінального правопорушення?

2. Які види кримінальних правопорушень можна виокремити за таким критерієм, як можливість чи неможливість застосування щодо їх суб’єктів кримінальної відповідальності?

3. Які ознаки характеризують злочин?

4. Які з ознак злочину не включено до його законодавчого визначення?

5. Чи існує об’єктивна потреба у виокремленні кримінальних проступків?

6. Який спосіб законодавчого закріплення кримінальних проступків був би найбільш доцільним?

7. Чи доцільно змінити законодавчу класифікацію злочинів у зв’язку з виокремленням кримінальних проступків (ст.12 КК України)?

8. Який механізм протидії кримінальним правопорушенням існує в Україні?

9. Яке місце в механізмі протидії кримінальним правопорушенням посідає кримінальна відповідальність?

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ТА ФОРМА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ПІДСТАВА Й УМОВИ ЇЇ НАСТАННЯ ТА МЕХАНІЗМ ЗАСТОСУВАННЯ
2.1. Проблемні аспекти правової характеристики кримінальної відповідальності
2.1.1. Проблемні питання доктринального та законодавчого визначення кримінальної відповідальності

На рівні формального визначення кримінальної відповідальності в теорії кримінального права переважає таке її бачення: це – кримінально-правовий наслідок вчинення злочину, процес та результат реалізації кримінально-правових норм-заборон.

Щодо сутнісного визначення кримінальної відповідальності в теорії існує безліч думок. Наведемо лише деякі з них:

1. Кримінальна відповідальність – це обов’язок особи, яка вчинила злочин, відповісти за його вчинення на підставі кримінального закону, дати звіт перед державою за порушення кримінально-правової заборони й зазнати заходів державного примусу – обмежень (втрат) особистого, майнового або іншого характеру, передбачених як покарання.

Критика такого підходу полягає в тому, що, по-перше, сумнівним є те, що такий обов’язок у повному виді взагалі покладається на осіб, які вчинили злочин. Якби він дійсно існував, то за його невиконання передбачалася б юридична відповідальність. Вона ж передбачена лише за відмову зазнати деяких заходів державного примусу. Оскільки у повному виді такої відповідальності не встановлено, то й про обов’язок говорити марно. По-друге, навіть коли б обов’язок понести відповідальність дійсно існував, навряд чи правомірно ототожнювати його з самою відповідальністю. Ототожнення кримінальної відповідальності з певним обов’язком не враховує того, що сам по собі обов’язок відповісти за порушення кримінально-правової заборони не є реакцією держави на вчинення злочину. Для того, щоб зазначений обов’язок було виконано (із можливості став дійсністю), діяльність уповноважених державних органів, які спочатку викривають винного, кваліфікують вчинене ним діяння як злочин, а далі застосовують до відповідного суб’єкта санкцію кримінально-правової норми повинна бути втілена у процесуальну форму. Обов’язок відповідати не тотожний відповідальності – це лише її необхідна передумова.

Нереалізована кримінальна відповідальність – це не відповідальність, а безвідповідальність особи, яка вчинила злочин, за наявності підстави відповідальності. Якщо підозрюваний (обвинувачений) у вчиненні злочину переховується від уповноважених органів держави, недоречно стверджувати, що він несе кримінальну відповідальність. Лише акт застосування статті КК України (винесення і набрання законної сили обвинувальним вироком суду) як юридичний факт трансформує обов’язок відповісти за порушення кримінально-правової заборони у кримінальну відповідальність. Отже, кримінальна відповідальність – це не обов’язок зазнати осуду, бо вчинено злочин, та відповідного примусу з боку держави, а фактичне застосування до винуватця злочину осуду й примусу, регламентованих кримінальним законом.

2. Кримінальна відповідальність – це покарання за вчинення злочину.

Слід зауважити, що ототожнення кримінальної відповідальності з покаранням є архаїчним уявленням про відповідальність. Ці поняття відрізняються одне від одного, у