Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
1. Правова база
«Єчюс проти Литви» (Ječius v Lithuania), 34578/97, 31 липня 2000 року.
62. ... Суд нагадує, що практика тримання особи під вартою без конкретних правових підстав через брак чітких положень, які регулюють становище затриманого, внаслідок чого особа може бути позбавлена свободи на необмежений строк без судової постанови, є несумісним з принципами правової визначеності та захисту від свавілля, які є сполучною ланкою між Конвенцією та принципом верховенства права...
«Бойченко проти Молдови» (Boicenco v Moldova), 41088/05, 11 липня 2006.
151. Представники уряду послалися на кілька статей Кримінально-процесуального кодексу, що, на їхню думку, становлять правову основу для подальшого тримання заявника під вартою після закінчення терміну дій ордеру на його тримання під вартою від 23 липня 2005 року...
152. Проаналізувавши ці статті, Суд зауважує, що жодна з них не передбачає підстав для тримання заявника під вартою без ордера на арешт. Навіть більше, коли припустити, що якісь з положень, на які посилається уряд, таки передбачали таке тримання під вартою, то вони б суперечили статті 25 Конституції, яка чітко проголошує, що тримання під вартою допускається тільки на підставі ордера і що воно не може тривати понад 30 днів. Це підтверджується й положеннями статті 177 Кримінально-процесуального кодексу. ... яка дублює положення статті 25 Конституції, встановлюючи, що попереднє ув’язнення може застосовуватися лише на підставі розпорядження суду.
153. Як випливає зі сказаного вище, тримання заявника під вартою після закінчення терміну чинності ордера на його арешт 23 липня 2005 року не спиралось на правові положення.
«Гусінський проти Росії» (Gusinskiy v Russia), 70276/01, 19 травня 2004 року.
66. Щодо питання про амністію, то Суд знову нагадує, що «законність» тримання під вартою означає насамперед її відповідність положенням національного права...
67. Уряд погоджувався, що, на підставі Постанови про амністію, слідчий мав припинити розгляд кримінальної справи проти заявника, щойно він дізнався про факт його нагородження орденом Дружби народів. І хоча уряд стверджував, що слідчий уперше дізнався про це 16 червня 2000 року, він не заперечував, що той самий слідчий власноруч вписав інформацію про нагороду до протоколів допитів від 2 листопада 1999 року й 14 червня 2000 року. Отже, Суд доходить висновку, що станом на 13 червня 2000 року органи влади знали або повинні були знати, що кримінальна справа проти заявника мала бути припинена.
68. Суд поділяє думку заявника, що було б нерозумним тлумачити Постанову про амністію як таку, що дозволяє запобіжне ув’язнення осіб, кримінальні справи проти яких мають бути припинені. Отже, було порушення національного законодавства.
69. Відповідно, допущено порушення статті 5 Конвенції.
2. Обґрунтуванняa. Обов’язок розглянути наявність потреби
«Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року.
35. Національні судові органи мають передусім забезпечувати, щоб у кожному конкретному випадку строк попереднього ув’язнення обвинувачуваного не перевищував розумних меж. Із цією метою вони повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях з клопотань про звільнення.
b. Відсутність вимоги щодо чітких доказів злочину«Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy), 9627/81, 14 березня 1984 року, DR 37, 15
Див. II.2 вище.
c. Обов’язковість наведення конкретних мотивів«Бойченко проти Молдови» (Boicenco v Moldova), 41088/05, 11 липня 2006 року.
143. Суд відзначає, що в цій справі суди першої та другої інстанцій, ухвалюючи рішення про тримання заявника під вартою й продовження строку останнього, посилалися на відповідну норму закону, не вказуючи підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини. Вони також не намагалися спростовувати доводи захисту заявників...
144. ... Суд вважає, що підстави, на які посилаються у своїх рішеннях щодо попереднього ув’язнення заявника і продовження його терміну Буюканський (Buiucani) районний суд і Кишинівський апеляційний суд, не є «відповідними і достатніми».
145. Отож в цьому випадку було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
«Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.
80. Суд також зауважує, що в рішеннях про продовження строку тримання заявниці під вартою не були враховані належним чином її особисті обставини. У більшості рішень національні суди використовували одні й ті ж самі узагальнені форми та шаблонні формулювання. Рішення районного суду від 19 липня й
