Українське питання - Ланселот Лоутон
[11]
Українська державнiсть у ХХ столiттi. Історико-полiтологiчний аналiз. — К., 1996. — С. 140–142.
[12]
Цит. за: Ляхович Євген. Назв. праця, с. 917–918.
[13]
Косик Володимир. Назв. праця, с. 42.
[14]
Address, given by Mr. Lancelot Lawton in a Committee Room of the House of Commons on May 29th, 1935. — London, 1935. — 36 p.
[15]
Lancelot Lawton. Ukraina: Europe's Greatest Problem // East Europe and Contemporary Russia. — London, Spring 1939. — Р. 28–60.
[16]
Address, given by Mr. Lancelot Lawton in a Committee Room of the House of Commons on May 29th, 1935. — London, 1935. — 36 p.
[17]
Ukraina: Europe's Greatest Problem by Lancelot Lawton // East Europe and Contemporary Russia. — London, Spring 1939. — Р. 28–60.
[18]
Ця обставина стала головною причиною поширеної на Заходi iлюзiї, нiби джерелом нацiонального руху в Українi є Нiмеччина.
[19]
Згiдно з рiшенням, ухваленим представниками Нiмеччини та Італiї у Вiднi 2 листопада, в Карпатськiй Українi встановлено автономну державу та сформовано уряд на чолi з українським провiдником, греко-католицьким священиком о. Августином Волошиним. Вибори вiдбувалися 12 лютого, i 94,2 % голосiв було подано на пiдтримку цього уряду. З самого початку чеський уряд шукав нагоди вiдновити свою владу i в березнi вдався до силових засобiв. Скоро за тим Карпатську Україну окупувала Угорщина.
[20]
Бiлорусiв у Радянському Союзi нараховується п'ять з половиною мiльйонiв; їхня територiя, що межує з Україною з пiвнiчного заходу, площею дорiвнює Англiї. Там також посилюється рух за вiдокремлення.
[21]
Росiяни вимовляють «русскiй» з подвiйним «с», а українцi — з одним «сь». Росiйська вимова цього слова твердiша, нiж українська.
[22]
Патриот о малороссийстве. История России, 1912, с. 53.
[23]
Завоеватели и завоеванные. Биржевыя ведомости, № 14254.
[24]
Лекции и исследования, В. Сергиевич, сс. 61–62; Обзор истории русского права, Владимирский-Буданов, с. 25.
[25]
Князь — титул схiдного походження. Саме слово це означає «голова», «головний» i перекладається як принц; але фактичне його значення не вiдповiдає тому змiстовi, який вкладається в слово принц на Заходi.
[26]
На той час Росiя була дуже слабкою. Легенда про те, що вона постає Третiм Римом, творилася для патрiотичного пiднесення. Певнi кола повторюють її ще й сьогоднi, хоча пiдстав для неї не бiльше, нiж для iншої безглуздої тези — що росiйському мужиковi належить мiсiя врятувати свiт (теж, до речi, з'явилася в перiод депресiї пiсля 1812 року, за царювання Олександра І).
[27]
Акты Южно-Западной России; том III, с. 184.
[28]
Источники Малороссийской истории. Б.-Каменский; том I, с. 184.
[29]
Карамзiн, iсторик Росiйської iмперiї, був першим, хто внiс у росiйську iсторiографiю цей шовiнiстичний дух, що вiдтодi залишається таким характерним для неї. То був iсторик Держави, а не народу; на жаль, вказаною ним хибною дорогою пiшло багато послiдовникiв, зокрема й автори шкiльних пiдручникiв.
[30]
Слiд додати, що одяг, страви та житлова архiтектура українцiв помiтно вiдрiзняються вiд великоросiйських.
[31]
Украинский народ и украинский язык: Известия общей славянской культуры, 1913, т. II, кн. 1.
