Історія держави і права України - В'ячеслав Миколайович Іванов
В состав “троек” входили руководители оперативных управлений отделов ОГПУ и ПП ОГПУ в Московском военном округе.
Указанные “тройки” рассматривали следственные дела, представляемые как центральным аппаратом, так и местными органами ОГПУ. Циркуляром 1931 г. предусматривалось обязательное участие в заседаниях “троек” представителя прокуратуры.
Приказом председателя ОГПУ от 2 февраля 1930 г. “тройки” при полномочных представительствах ОГПУ в краях и областях для внесудебного рассмотрения дел; приказом Народного комиссара внутренних дел СССР от 27 мая 1935 г. — при областных, краевых УНКВД.
После выхода в свет постановления ЦК ВКП(б) и СНК СССР от 17.Х1.35 г. “Об арестах, прокурорском надзоре и ведении следствия” упоминаний о несудебных органах НКВД на местах не встречается.
4. Существовал порядок рассмотрения дел без вызова обвиняемого и свидетелей в суд так называемой высшей “двойкой” в составе Председателя Верховного Суда СССР и Прокурора СССР. Постановления этого органа при наличии оснований могли отменяться и пересматриваться Пленумом Верховного Суда СССР.
В связи с проведением массовых операций в соответствии с приказами НКВД от 11 августа 1937 г. и от 20 сентября 1937 г. списки лиц, подлежащих репрессиям, рассматривались также “двойками” — наркомами внутренних дел республик — начальниками УНКВД совместно с соответствующим прокурором республики, края, области.
Кримінальний кодекс Української РСР (1960 р.)[117]
(Витяг)
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ГЛАВА І
Загальні положення
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
Кримінальний кодекс Української РСР має завданням охорону радянського суспільного і державного ладу, соціалістичної власності, особи та прав громадян і всього соціалістичного правопорядку від злочинних посягань.
Стаття 2. Кримінальний кодекс Української РСР і загальносоюзне законодавство
Кримінальний кодекс Української РСР приймається на підставі статті 19 Конституції Української РСР, відповідно до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік.
Загальносоюзні закони про кримінальну відповідальність за державні і військові злочини, а також загальносоюзні закони, що визначають відповідальність за інші злочини, спрямовані проти інтересів Союзу РСР, підлягають включенню до цього Кодексу. До включення загальносоюзних кримінальних законів у Кримінальний Кодекс Української РСР ці закони підлягають безпосередньому застосуванню.
Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду.
ГЛАВА ІІ
Межі чинності Кримінального кодексу
Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі
Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває караність діяння або пом’якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, вчинені до його видання.
Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.
ГЛАВА IV
Про покарання
Стаття 22. Мета покарання
Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.
Стаття 23. Види покарань
До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі основні покарання:
1) позбавлення волі;
2) заслання;
3) вислання;
4) виправні роботи без позбавлення волі;
5) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;
6) штраф;
7) громадська догана.
До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон.
Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання:
1) конфіскація майна;
2) позбавлення військового або спеціального звання;
3) позбавлення батьківських прав.
Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні, але й як додаткові покарання.
Стаття 24. Виняткова міра покарання — смертна кара
Як виняткова міра покарання, до її повного скасування, допускається застосування смертної кари — розстрілу — за зраду Батьківщини (стаття 56), шпигунство (стаття 57), терористичний акт (статті 58 і 59), диверсію (стаття 60), бандитизм (стаття 69), умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, зазначених у статтях кримінальних законів Союзу РСР і статтях 93 та 234 пункт “в” цього Кодексу, які встановлюють відповідальність за умисне вбивство, а у воєнний час або у бойовій обстановці — і за інші особливо тяжкі злочини, у випадках, спеціально передбачених законодавством Союзу РСР.
Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.
Стаття 25. Позбавлення волі
Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини і для особливо небезпечних рецидивістів, у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом, — не більше п'ятнадцяти років.
При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.
Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні — в трудовій колонії для неповнолітніх.
Позбавлення волі у вигляді ув’язнення в тюрмі на весь строк покарання або частину його може бути призначене судом особам, які вчинили тяжкі злочини, а також особливо небезпечним рецидивістам. Особам, які відбули не менше половини строку тюремного ув’язнення, при умові зразкової їх поведінки, тюремне ув’язнення може бути за призначенням суду замінено триманням в колонії.
Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік (8 грудня 1961 р.)[118]
(Витяг)
Советский Союз, достигнув полной и окончательной победы социализма, вступил в период развернутого строительства коммунистического общества.
Задачами этого периода являются: создание материально-технической базы коммунизма, обеспечивающей изобилие материальных и культурных благ и все более полное удовлетворение потребностей общества и всех его граждан; воспитание граждан в духе высокой коммунистической идейности, коммунистического отношения к труду и общественному хозяйству.
Экономика периода развернутого строительства коммунизма основана на социалистической собственности на средства производства в форме государственной (общенародной) и колхозно-кооперативной собственности. Колхозно-кооперативная собственность будет постепенно сближаться по своему характеру с общенародной, вплоть до образования единой общенародной коммунистической собственности на средства производства.
Личная собственность является производной от социалистической собственности и служит одним из средств удовлетворения потребностей граждан. По мере продвижения к коммунизму личные потребности граждан будут во все большей степени удовлетворяться за счет общественных фондов.
В коммунистическом строительстве полностью используются
